Осінь знову котиться,
та вже не до нас...
Та на жаль неможеться,
зупинити час...
Зима наближається,
її не вдержать...
А так ще не хочеться,-
осінь відпускать...
Мені було в осені,
так приємно жить,
і у її просені,-
наснагу ловить...
Усім давно відомо,-
часу не спинить...
І вже он з-за обрію,
зимонька спішить...
Осінь усміхається,
погляда за обрій...
Зима наближається,
я втрачаю спокій...
Все частіше морозно
в мене на душі,
і буває холодно,-
і вдень, і вночі...
Осінь вже заплакана
тихо відступа...
Зима, як засватана
дуже поспіша...
Звертаюсь до осені,
прошу: "Зупинись,
не допускай стогону,
ще тут залишись!"
Та осінь стомилася,
тому і мовчить...
А зима усміхнена
на крилах летить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814735
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.11.2018
автор: геометрія