Основи поетики. Гіпербатон.

Термін  гіпербатон  походить  від  давньо-грецького  ὑπέρβατον,  що  в  перекладі  означає  «перестановка»  -  це  фігура  мови,  де  тема  висловлювання  виділяється  через  постановку  в  початок  або  ж  в  кінець  фрази.  При  цьому  може  розриватися  синтаксичний  зв'язок.  Іншими  словами,  гіпербатон  -  це  роз'єднання  суміжних  слів.

Термін  гіпербатон  використовується  для  посилення  виразності  мовлення.  По  суті,  гіпербатон  -  це  фігура  витончена,  яка  залишає  враження  химерності.  Г.  рідко  використовують  в  розмовній  мові.  Але  її  часто  застосовують  в  поезії  або  аналітичних  документах  для  виділення  певного  сенсу.

"І  смертью  чужой  того  края  
не  успокоенные  гости"  (О.  С.  Пушкін)
(тобто  гості  з  чужої  землі  не  заспокоїлися  навіть  у  смерті).

Гіпербатоном  називають  такий  різновид  інверсіі,  при  якій  порушується  не  тільки  порядок  слів,  але  і  їх  розташування  відносно  один  одного.  Зазвичай  прикметник  розміщується  поруч  з  іменником  (навіть  якщо  має  місце  інверсія),  а  прислівник  -  поруч  з  дієсловом.
Г.  передбачає  дистанційне  розташування  членів  речення,  які  природно  співіснують  поруч  один  з  одним:  Літо  настало  холодне,  дощове;  Швидко  він  повернувся.

Гіпербатон  -  це  стилістичний  прийом,  при  якому  в  реченні  відбувається  перестановка,  яка  роз'єднує  суміжні  слова.  Використання  гіпербатону  може  призводити  до  розриву  синтаксичних  зв'язків  і  порушення  граматичних  норм.

Г.  дуже  схожий  на  інверсію  (є  її  різновидом),  але  відрізняється  від  неї  вкрапленням  вставних  слів.  Отже,  в  результаті  застосування  Г.  початкова  фраза  змінює  не  тільки  порядок  слів,  як  в  інверсії,  але  в  неї  ще  вміщено  додаткові  слова.  При  зміні  порядку  слів  допускається  і  розрив  синтаксичного  зв'язку.  
     
И  бога  браней  благодатью
Наш  каждый  шаг  запечатлен.
(О.С.  Пушкін)

Фігурами  порядку  слів,  окрім  гіпербатону,  є  анастрофа  та  парентеза.

Проблемою  застосування  риторичних  фігур  захоплювалися  і  вітчизняні  вчені,  оратори  та  поети,  зокрема  Ф.  Прокопович,  Г.  Сковорода,  Т.  Шевченко,  І.  Франко,  Л.  Українка  та  ін.  Багато  риторичних  фігур  можна  знайти  і  у  творчості  сучасних  українських  поетів  —  І.  Драча,  Д.  Павличка,  С.  Чернілевського  та  ін.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814734
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2018
автор: Теоретик