Небо плакало й вмивалося сльозами,
І світ від болю й туги похмурнів.
Летіли душі в піднебесся журавлями
Сотні найкращих дочок і синів.
Їх душі світлі , праведні і чисті
Злітали в небо з рідної землі...
Лишали мрії й думи заповітні
За вогник Правди , що уже горів.
Вони хотіли , щоб світив він ясно,
Щоб Воля й доля в рідному краю...
Й за те злетіли в небеса завчасно,
Життя віддавши й молодість свою.
Із неба журавленьки споглядають,
Щоб їхня кров пролита недарма.
Стать нас з колін на повен зріст благають,
Щоб край розцвів ! Свобода , щоб була!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2018
автор: Калинонька