Стоїть верба, що над водою

Стоїть  верба,  що  над  водою,  
Додолу  звісивши  гілля.
Та  ще  милується  собою
Й  сміється,  як  мале  дитя.

З  гори  на  себе  поглядає:
На  відображення  в  воді,
Ще  й  гіллячко  своє  купає,  
Вмиває  віти  молоді.

Туман  на  річці  м’ягко  стелить
Молочно-білий,  сивий  дим,  
А  сонце  встане  -  все  підпалить,
І  слід  не  лишиться  за  ним.

І  оживе  верба  зелена,  
Розправить  гілки  й  гнучкий  стан
Та  й  посміхнеться  враз  до  клена,  
Який  солодко  ніч  проспав.

І  знов  подивиться  на  вроду,  
Що  віддзеркалює  в  воді..
Спасибі,  матінко-природо,  
Що  показала  це  мені.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814656
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2018
автор: Ольга Калина