ВИНОГРАДНЕ ГРОНО(ПЕРЕКЛАД)
Гроно виноградне… Мед солодких губ…
Грає далеч хвилею морською…
Ще, коханий, ще мене голуб,
Ще ж я не напилася тобою…
Виноградне гроно… Щік горить вогонь…
Не остудить осінь їх, ні море.
Ми сплели кайданами долонь
Міцно так кохання яснозоре.
Гроно виноградне… Місяця жовток
З хвилі перескакує на хвилю…
Ще, коханий, ще один ковток…
В морі нашім не буває штилю.
Виноградне гроно…Шумка на воді…
Стук сердець ніщо нам не заглушить
Ми удвох такі ще молоді!
Лозами сплелися наші душі…
Гроно виноградне… Ми коло води –
Бризки від прибою - нам в обличчя…
Підожди, коханий, підожди…
Я цю мить розтягну на сторіччя!
ВИНОГРАДНАЯ ГРОЗДЬ (ОРИГІНАЛ)
Виноградная гроздь… сладкий мёд твоих уст:
Шепчет море осенней волною.
Виноградная гроздь… поцелуй — нежный мусс…
Не могу я напиться тобою.
Голубая волна приласкает меня –
И обнимет всю вновь с головою!
Синь лазури одарит любовью, маня...
Всколыхнёт моё сердце прибоем.
Виноградная гроздь…губ горячих огонь
Не остудят ни осень, ни море.
Виноградная гроздь… плен надёжых ладонь
Упиваюсь, как свежей волною!
Виноградная гроздь… в жёлтом свете луны,
А луна отражается в море…
Пена гальку волочит… смывает следы…
У безбрежной пучины нас двое.
Виноградная гроздь… двое нас у воды –
Нам прибой подарил этот вечер.
Гладь морская… где двое, где тени гряды,
Как нежны в сентябре наши встречи…
Пляж пустынный… стон чайки и шелест воды…
Твоих рук мягкий шёлк обвивает.
Виноградная гроздь… спелых ягод сады,
Как лоза, наши души сплетает.
м. ЛЬВІВ Наталія КАЛИНОВСЬКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2018
автор: Наталі Калиновська