Буває мить, коли вже ватні ноги,
Немає сил вперед зробити крок,
У боротьбі не видно перемоги
І хочеться натиснути курок.
Здається, що усе робив – намарно,
Що залишив гріхів по собі слід.
І все, що робиш, робиш ти бездарно,
І власних втримати не можеш ти повід…
Поглянь в ту мить на перший сніг на полі,
В природи почерпни урок життя.
Буває все у ній в коловороті долі,
І тиша, й грім, і вітру завиття.
Але щороку сніг встеляє землю втішно,
Задумка в цьому криється проста –
Нема нікого, щоби був безгрішним,
Завжди є шанс почати з чистого листа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2018
автор: Волинянка