Нам і Бог не помог,
Не помогла й хата...
І наш враг, нам не брат,
Не боїмось ката...
Та ж ми люди таки,
Химко, ми теж люди!
Візьмем в руки ломаки,
Бить ворога будем!..
І діди, й прадіди,
Врагів не боялись,
І сміливі були,
Й вміло захищались...
І батьки,як діди,
Всі у Правді жили...
І розумні були,
Хоча й неписьменні...
Не боялись біди,
Й негаразди були...
До землі і води,-
Всі повагу мали...
І до праці завжди,-
В них руки свербіли,
І туди, і сюди,
Встигати уміли...
І своїх діточок,
Вони не втрачали,
До свого ремесла,
Й до праці привчали...
Серед них чумаки,
Теж сміливі люди,
І в дорозі таки,
Все взнавали всюди...
І новини несли,-
У міста і села...
Сіль і рибу везли,-
Людям у оселі...
І про Правду ясну,
Всім людям казали...
А як треба було,
Вміло захищали...
Та за довгі роки,-
Все якось змінилось,
І як жаби, й круки,
У воді втопилось...
Ми тепер живемо,
Як лебідь, рак й щука,
І кудись пливемо,
Й нас ніхто не слуха...
Ось такий гармидер,
Тепер в нашім краї,
Хто тіка за кордон,
Хто тут доживає...
Бо великі пани,-
Все схопить зуміли,
А нам "дулі" дали,
Й роти затулили...
Все ж надіємось ми,
Що зможем змінити,
Візьмем вила й граблі,-
Підем врагів бити...
І чужинців, й "своїх",-
Виженемо з хати,
Не допустимо їх,-
Нами керувати...
Заживемо тоді
У Правді і Мирі
Бо ми люди такі,-
Дужі і сміливі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814465
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.11.2018
автор: геометрія