Травневою грозою над бульваром
Ти раптом нагадаєш про cебе -
Ти йшла, пливла метеликом, а хмари
Затягували небо голубе.
Палили свічі київські каштани
І краплями гасила їх гроза,
Й на платтячку, прилиплому до стану,
Лежала твоя вимокла коса.
Хай місто обезлюдніло при зливі
І дощ ішов завісою тоді,
То був наш час і ми були щасливі,
Під блискавки бредучи по воді.
Ще тепла під сирими небесами,
Паруюча під шквалом грозовим,
Була в цвіту бруківка перед нами,
А світ був безтурботно молодим.
І нам тоді, ще зовсім юній парі,
Було іти й дивитись залюбки,
Як крутячись в струмочках, по бульвару,
Каштанові спливали пелюстки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2018
автор: Леонід Луговий