Знов плаче осінь мокрим листопадом.
Відлуння стихло бабиного літа.
Не хочеться сміятись до упаду,
Не зможуть й світлі споминки зцілити.
Покірно осені стоптую стерню,
Уже й зима не проти увірватись.
Життя напружилось в скрипкову струну,
Та легко та́к не хочеться здаватись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814384
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2018
автор: Valentyna_S