Плакала осінь сірими дощами,
збивала коси сильними вітрами.
В красі своїй вона оригінальна,
на сторінках історіі - фатальна:
на південь - молочні мрійникам шляхи,
зречених - на північ гонять Гончі пси*.
А літо бабине згубила , осінь,
стратила на камені Квітки у Сандармосі.
Здригнулись в урочищі осики чорні,
повкривали листом їх тіла покорні.
В корельськім небі - примари-журавлі
кричали і лаштувались у ключі.
На жовтому багряний лист черешні -
пам'ять про злочини і для прийдешніх.
Ридає осінь сірими дощами,
сивіють віти білими снігами.
*саме в осінні місяці у першій половині ночі Молочний шлях стелиться з півночі на південь, а Велика Ведмедиця (Віз) простує на північ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814246
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.11.2018
автор: олена гай