"Фрази і думки у два рядки" 2

*  *  *
Той,  в  кім  Любов  не  золотіє,--
Той  не  живе,  а  животіє!
*  *  *
--Читайте  свіжі  вісті:
Уже  їм  літ  зо  двісті!
*  *  *
Здалеку—такий  чудовий  гай!
А  зблизька—загиджений,  гай-гай!
*  *  *
Коли  вибухне  гнів  Богів—
Буде  нам  не  до  пирогів!
*  *  *
Як  Улесників-Лакиз  поблизу  немає—
Кожен  гузно  собі  сам  вилизувать  має!
*  *  *
--Гей,  винищувачі  їжі,--ось  вареники  вам  свіжі:
Налітай—та  уплітай!
*  *  *
Зникло  моє  щастя  ген  за  далиною…
Нуджу  білим  світом,--а  світ  нудить  мною!
*  *  *
Ковтнеш  цього  життя  гіркі  пілюлі—
Та  й  спать  в  Колиску  Вічну:  «Люлі-Люлі!»
*  *  *
То  завше  так:  надбаємо  самі  собі  біди,--
А  потім  і  не  знаємо  подіть  її  куди!
*  *  *
Не  хоче  сталь  Злодій  кувати—
Ось  і  живе  злодійкувато!
*  *  *
--Я  не  гуманіст—Гуманоїд:
Хто  наступний  в  мене  на  обід?!
*  *  *
У  невдах—зриває  дах,
А  везучі—діти  сучі!
*  *  *
--Не  з’єднати  нам  повік  доль,  Красуне:
Кожен  поїзд  по  своїх  рейках  суне!
*  *  *
--Чим  тебе,  Ісусе,  я  порадую?
--Хіба  нічим,  Юдо?—Радуй  Зрадою!
*  *  *
Хтось—втрачає,  хтось—хапає…
Отже,  Світ  щось  таки-має!
*  *  *
І  мрії  золотії,  і  щирий  поцілунок—
Усе  йде  на  офіру  Божку,  що  зветься  «Шлунок»!
*  *  *
Він—майстер-Кат,  король  Сокир,--
І  мізки  в  нього  набакир!
*  *  *
Пожади  наші  давно  не  свіжі:
«Тепла  та  ласки,  розваг  та  їжі!»
*  *  *
Вір  у  Майбуття—воно  гряде:
Не  одну  «свиню»  ще  підкладе!
*  *  *
Хоч  ти  яке  «Цабе»--надміру  не  хвались:
Здолає  і  тебе  всевладний  Час  колись!
*  *  *
Божі  Світи  не  мають  меж:
До  всього  руки  не  діймеш!
*  *  *
Життя  складається  з  Хвилин…
О,  вічний  плин  Хвилин!  О,  плин!!!
*  *  *
--О,  дороги,--куди  ваш  біг?
--До  закінчення  всіх  доріг…
*  *  *
Зазирнув  за  Буття,
А  там—сон  Забуття…
*  *  *
«З  Екзюпері»
Треба  люблячи  жить—Бог  Любові  учив…
Пам’ятай  же  про  тих,  кого  ти  приручив!
*  *  *
Вселюдської  Згоди  знайти  в  світі  годі,
А  кривди  й  сваволі—повсюдно  доволі!
*  *  *
Борони,  Боже,  нас  від  лих,
А  головне—від  нас  самих!
*  *  *
Загризає  Вовк  Вовка:
Вовча  дружба  отака!
*  *  *
Що  то  за  яса?---Пес  кусає  Пса:
Посварила  Псів  гнила  ковбаса!
*  *  *
Любов  братерська—Божий  Еліксир…
Та  для  чужинців  ми—лише  Ясир!
*  *  *
Розбилась  Іллюзія—і  сльозами  ллюся  Я:
Нема  Раю  Божого—де  не  подивлюся  Я!
*  *  *
Не  винен  Він,--бо  з  генів  Герострат:
Він—демон  руйнувань,  Він—демон  страт!
*  *  *
І  там—зрада,  і  тут—зрада…
Тільки  Смерть—Душі  розрада!
*  *  *
Кожному—своє:  Народ—бідує,
А  Еліта—палаци  будує!
*  *  *
Влада—ласо  жує,
А  Народ—ледь  жиє!
*  *  *
Без  тернів  та  офір—
Не  сягнути  до  Зір!
*  *  *
Де  свинопаси—Газди  Влади,--
Бідує  Нарід  без  розради!
*  *  *
Чи  хто  жде,  а  чи  не  жде,--
А  Біда  незвана  йде!
*  *  *
Недоуми  при  владі—
Держава  в  безпорадді!
*  *  *
Нова  Еліта—нова  і  слава,
Нова  потуга,  нова  держава!
*  *  *
Дарма  на  сусідів  гірко  нарікати:
Корінь  зла  потрібно  у  собі  шукати!
*  *  *
Кого  ж  народила  Імперія-мама?
--Імперського  Хама!
*  *  *
В  тім,  що  хами—то  є  хами
Винні  татусі  та  мами…
*  *  *
Взялись  гуртом  та  азартово—
І  діло  вмить  уже  готово!
*  *  *
Філософія  Вола  завше  добра,  а  не  зла,
Але  зовсім  не  така  філософія  Вовка!
*  *  *
В  Душі  неси  Бога—Людиною  будь:
У  Вічність  дорога—іди  й  не  паскудь!
*  *  *
Усе  минає…  І  це—мине…
Та  хоч  хвилинку—люби  Мене!
*  *  *
В  Кохання  завше  одна  мета:
Втопити  ніжно  уста  в  уста…
*  *  *
Не  збагнути  нам,  люди  добрії,
Де  кінчаються  Божі  Обрії!
*  *  *
Не  вийдуть  з  Левів  Віслюки—
І  навпаки!
*  *  *
Байдужа  Вічність  до  Царів  і  лаврів:
Усіх  чекає  доля  Динозаврів!
*  *  *
Ти  в  світі—Атом,
І  шлях  твій—Фатум…
*  *  *
Не  грай  героя!
…Ну,  де  та  Троя?!
*  *  *
Зло—лісоруб,  а  Добро—садівник:
Вічно  живуть  вони—жоден  не  зник!
*  *  *
Всіх  Смерть  чатує,  мов  та  Рись:
Пий  мить  щасливу,  не  барись!
*  *  *
Вони  у  Всесвіті  німі:
Їм  тільки  чарка  на  умі!    (Пияки)
*  *  *
…А  пошанівок  кінцевий—
Орден  у  груди  свинцевий!
*  *  *
Дурень  хоч  сивішає—та  не  розумнішає…
Отакий-то  я,  Доленько  моя!
*  *  *
Запалимо  вогонь  весільних  свіч,--
У  Вічності  зустрівшись  віч-на-віч…
*  *  *
З  дурних  амбіцій,  з  дурного  дива—
Уся  Історія  юродива…
*  *  *
Видули  по  кварті—і  чого  ми  варті?
П’яні  гультяї!
*  *  *
У  Божої  Тайни—ні  краю,  ні  дна:
Теорій—багато,  а  Дійсність—одна!
*  *  *
Всі  однаково  бачать,--
Але  різно  тлумачать…
*  *  *
--Е,  ні:  то,  браття,  не  дурне,--
Якщо  розумним  зве  мене!
*  *  *
Життя—це  шлях  з  пітьми  в  пітьму:
Прийшло—пішло…  Та  й  цур  йому!
*  *  *
Щаслива  Амеба:
Не  треба  їй  Неба!
*  *  *
Хоч  круть,  хоч  верть—все  йде  на  дерть!
Все  шкереберть—у  прірву-смерть!
*  *  *
Слава  хоробрим!—В  могилі  гниють…
А  боягузи—й  досі  жиють!
*  *  *
На  усе  є  Долі  фатум—
Чи  творить,  чи  бути  катом…
*  *  *
--І  навіщо  горівка—
Якщо  є  файна  Дівка?!
*  *  *
Чого  ти  ремствуєш,  голото?
Куди  не  підеш—скрізь  болото!
*  *  *
Потрібно  любити,  потрібно  кохати—
Аж  поки  не  підеш  до  Вічної  Хати…
*  *  *
Серце  тужить,  серце  ниє:
Без  Кохання,  без  Весни  Я…
*  *  *
Кому—щастя,
А  кому—трясця!
*  *  *
Прости  мені,  хоч  не  моя  вина
В  тім,  що  гірка  життєва  явина…
*  *  *
Я  не  просто  собі  п’ю—а  сльозами  ллюсь:
За  усіх,  кого  люблю,  Богові  молюсь…
*  *  *
Не  знають  втоми—
Лише  фантоми…
*  *  *
У  вовчій  зграї—вовча  суть:
Хто  упаде—того  згризуть!
*  *  *
Казки  про  Добро-Бога—наївне  глуп’яття:
Взаємопожирання—Закон  цього  Буття!
*  *  *
Любов—це  спрага  Щастя  дарувати,
Голубити,  втішать  і  рятувати…
*  *  *
Ясна  річ,  що  темна  ніч—
Задуми  чужії!
*  *  *
Не  розлучайтеся  з  мечем,
Бо  лихо—завше  за  плечем!
*  *  *
Щоб  щось  було  на  таці—
Докласти  треба  праці!
*  *  *
Нема  ні  Бога,  ні  Сатани,--
Є  лиш  Людина,  а  в  ній—Вони!
*  *  *
Кому—свіжина,
А  хрякові—хана!
*  *  *
Ой,  підлотному  роду—все  нема  переводу!
Та  нема  переводу—і  шляхетному  роду!
*  *  *
Його  кредо:  «Загрібай—
І  в  Америку!  Гуд  бай!»
*  *  *
За  одну  Порфіру—
Тисячі  в  офіру!
*  *  *
За  Корону  та  за  Славу—
Не  одну  поклали  лаву…
*  *  *
Вождю—порфіру,
А  ми—в  офіру!
*  *  *
…А  війна  лютує,  а  війна  гуде:
Одного  врятують—сотня  упаде…
*  *  *
Безумцям  сліпить  очі  державна  булава:
Не  одному  за  неї  злетіла  голова!
*  *  *
Життя—як  виплеск  рибин  з  води:
Усі  ми—Звідти,  і  знов—Туди!
*  *  *
У  пащу  Вічної  пітьми  пливуть  роки—
І  перетворюємось  ми  на  кістяки…
*  *  *
На  війні—своє  «Жаліть-любити»:
Безнадійно  ранених—добити…
*  *  *
І  королі,  і  блазні—
Всі  голопузі  в  лазні!
*  *  *
Сенс  життя—в  оновленні,  а  нащо  воно—
Нам  того  довіку  знати  не  дано!
*  *  *
І  минуле—без  нас,  і  майбутнє—без  нас…
Тільки  мить  нам  і  є  золоте  житіє!
*  *  *
Рабам—праця  титанічна,
А  тиранам—тиранічна!
*  *  *
…Набив  пику  падлюці  я—
Отака  революція!
*  *  *
…А  фантом’я  руїни—вже  зриме…
Вітай  орди  Аларіха,  Риме!
*  *  *
…Од  цигарки  снується  димок,--
Мов  химерний  струмок  думок…
*  *  *
Ці  бунтарі—з  отих  натур,--
Творців  кривавих  диктатур…
*  *  *
До  дрантя  Ленінських  ідей
Охочих  мало  вже  людей…
*  *  *
…Краще  потрапити  в  Гестапо,--
Аніж  Катам  рідненьким  в  лапи!
*  *  *
Я  не  знайшов  на  цій  дорозі  Раю—
Тепер  шукаю  цій  дорозі  краю!
*  *  *
Жорстоко  Бог  того  карає,
Хто  з  кістяків  свій  Рай  збирає…
*  *  *
…А  живемо  сьогодні  ми  всі  Вчорашнім  днем:
Що  сіяли  Учора—оте  сьогодні  й  жнем!
*  *  *
Сіяв  я  Добро  і  Зло—
Все  сторицею  зійшло!
*  *  *
Місіонери—ловці  Душ:
Тікай,  Душе,  від  них  чимдуж!
*  *  *
Доля—жорна:  тільки  порух—
І  лишивсь  від  тебе  порох…
*  *  *
Настав  Час  Втрат—і  що  робити  мушу?
Втрачаю  все—вже  скоро  втрачу  й  Душу…
*  *  *
Я—нещадний  тиран,  я—упертий  баран:
Стережися  мене—як  іду  на  таран!!!
*  *  *
І  в  часи  розщепленого  Атома
Криють  нас  печерними  ще  матами!
*  *  *
Знання  завжди  обмежені,
А  Незнання—безмежне…
*  *  *
…І  не  карався  Світ  у  Злі  б,--
Якби  всі  їли  чесний  хліб…
*  *  *
Де  ж  мені  великих  узяти  думок,--
Як  маю  не  Розум,  а  лиш  Розумок?!
*  *  *
Непомітно,  тихо-тихо
В  Світ  приходить  чорне  Лихо…
*  *  *
Якщо  не  дурбай—то  про  себе  дбай!
А  якщо  тюхтій—тим  і  збагатій!
*  *  *
Покарали  Щуку:  вкинули  ту  Злюку
У  ядучу  воду  біля  Хімзаводу!
*  *  *
Життя  одвік—війна  біля  корит:
Такий  кривавий  в  нього  колорит!
*  *  *
У  світі  брехні  і  бузувірства
Йдуть  звірячі  війни  проти  Звірства!
*  *  *
О,  Життя,--кривава  прірва  Зла  ти:
Зло  тут  Злом  Зло  хоче  подолати!
*  *  *
Ми  всі  колись  помрем—і  таким  чином
Від  лих  життя  нарешті  відпочинем!
*  *  *
Мені  халепну  Долю  вкарбовано  на  лобі:
І  де  узяти  кращу—при  отакій  оздобі?!
*  *  *
Дах  сповзає  тихо…  І  живу  не  красно…
Це  велике  лихо—не  померти  вчасно!
*  *  *
Ти  лютуєш?—Не  лютуй:
Хто  лютує—не  квітує!
*  *  *
Ти  все  лютуєш?  Не  лютуй:
Коли  лютуєш—не  квітуєш!
*  *  *
Стрів  на  ганочку  я  циганочку,
А  дівчатко  те—диво  золоте!
*  *  *
Безлюб’я—мати  всіх  хвороб:
Вбиває  Світ  цей  злий  мікроб!
*  *  *
Навіщо  потрібні  корови  недійні?
Навіщо  і  друзі  здались  ненадійні?!
*  *  *
--Ви  звідки  всі?
--З  неволі,  сер:
З  концтабору  СРСР!
*  *  *
--А  я—Майстер:  файно  вмію
Завертіти  веремію!
*  *  *
Битися  не  вмію,  а  вбивать—не  хочу…
Тому  й  обминаю  різну  поторочу!
*  *  *
Зачаївся  я  у  власній  шкірі—
Та  й  тремчу:  навколо—людозвірі!
*  *  *
Маленький  штрих—та  з  мене  годі:
Всі  вони  крадуть  при  нагоді!
*  *  *
…І  Любов  розтопить  ворожнечі  кригу,--
Як  Людей  запишуть  у  «Червону  Книгу»!
*  *  *
«Рядки  про  РУН-віру»
*  Де  ласка  Дажбожа—
     Там  доля  погожа.
*    *  *
Ладо  з  Ладою—
Серце  з  радістю.
*  *  *
Тато,  Мама  і  Дитя—
Трійці  Божої  свяття.
*  *  *
Рідна  Віра—правда  щира,
А  чужа—лукава  лжа.
*  *  *
Рідна  Віра  дух  снажить,
А  чужа—не  дасть  нам  жить.
*  *  *
Обіцяв  Ісус  нам  Рай—
Як  змордуємося  вкрай!
*  *  *
Рідний  Бог—огонь  життя,
А  чужий—живе  гниття.
*  *  *
Лиш  той  рабом  не  є,
Хто  має  все  своє.
*  *  *
Хто  уярмив  нам  Душу—
Той  уярмить  і  тіло.
Хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
Хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх


                         Гриціан  Загарбузянський:
                     «Дурникуваті  Віршики»
                     *  *  *
Хтось—на  Тронах  у  Коронах—
Тузами  з  пузами…
…А  Грицько—сидить  в  журбі
Поза  гарбузами!

Хтось—махає  Булавою
Та  Кров  людську  точить…
…А  Грицько—у  віршах  Всім
Про  Любов  торочить!

А  Грицько—мріє  про  Світ
Згоди  та  Братерства,--
Бо  не  любить  лютих  Чвар
Й  злого  Шкуродерства!!!
                         *  *  *
«Ода  Лисині»:
…В  Сократа  лисина  була,
У  Леніна  й  Тараса…
Шаную  Лисину:  вона
Всіх  Видатних  окраса!

Навіть  Хрущов  нам  улещав,--
Згадайте,  любі  Друзі,--
Як  лисиною  Він  блищав
У  милій  кукурудзі!

Хто  має  лисину—мов  дзвін,
Всіх  вабить  Естетично:
Схожий  на  пружний  Фалос  він—
Жінкам—це  Еротично!

Сонце  на  лисинах  завжди
Сяє—і  Радість  сіє…
І  Світ—Ясний!  …А  той  Дурний,
Хто  зовсім  не  лисіє!!!
                 *  *  *
Був  я  хлопцем  кучерявим,--
А  став—дідом  лисим…
Колись—Янголом  дивився,
Тепер—зирю  Бісом!
               *  *  *
Лисиною  сяять
Дурню  довелося:
Покидає  Дурня
Розумне  волосся!

Мудрий  же—лисіти
Зовсім  не  стидає:
То  дурне  волосся
Його  покидає!
                 *  *  *
Комуністам—байдуже,
Що  Сонце  згасає:
Ленінова  Лисина
Їм,  як  Сонце,  сяє!
         *  *  *
Росія  спала  у  пітьмі,
Царями  заколисана…
Та  Сонцем  сяючим  зійшла
Їй  Ленінова  Лисина!!!
                   *  *  *
Нема  правди  в  Долі-вередулі!
Любить  глузувать  Вона  зі  смаком:
Одним—дістаються  просто  Дулі,
А  іншим—Щасливцям,--Дулі  з  маком!
           *  *  *  
Кожен  грає  свою  Ролю…
І  скажу  від  серця  Я:
Не  грай  Дурня,--якщо  тільки
Це  не  Місія  твоя!
                 *  *  *
Влада  в  нас—Народна!
І  це—не  омани:
Що  два  Українця—
То  і  три  Гетьмани!!!
               *  *  *
Щоби  шкура  була  ціла,--
Мудру  Заповідь  завчи:
«Хочеш  вижити—не  думай,
А,  як  думаєш,--мовчи!»
             *  *  *
Не  люблю  я  люті  Війни,--
Як  той  Фет!
І  до  Чарки  прагну  рвійно
Я  в  Буфет!

Ви  боріться,--люто  рвіться
До  Корит!
…В  мить  урочу—«Я  не  хочу
Ваших  Битв!»
                 *  *  *
                                                 Володимиру  Висоцькому
…Не  люблю  я  дику  Лють—
Коли  зирять  Бісом,
Не  люблю—як  хижо  б’ють
По  чолі—залізом!

Не  люблю  в  очах  пісок—
Коли  щиро  брешуть,--
І  як  замість  Колисок—
Домовини  тешуть!

Не  люблю—коли  Війна
Палить  видноколи…
…Не  люблю—й  не  полюблю
Я  цього  Ніколи!!!
               *  *  *
«Віршики  про  Кота  Елема»
*  *  *
Кіт  Елем—Нявкун-Зануда,
Аморал  і  Анархіст…
І  давно  цього  Приблуду
Час  повісити  за  хвіст!!!
*  *  *
--Я—голодний  Кіт  Елем—
Шанувач  Краси:
Пошаную  без  проблем
Кільце  ковбаси!
Пошаную—м’яса  шмат,
Рибу  і  сальце,--
І  пісень  намуркочу
Дзвінко  вам  за  це!!!
           *  *  *
Нявчав  Кіт:  «Хочу  М’яса!»--
І  до  м’яса  підкравсь…
Та  Злодюга  попавсь—
І  одержав  «Бубняса»!!!
         *  *  *    
--Шкодливий  Кіт  Елем,--я  гірко  каюсь,
І  каяття  своє,  мов  хрест,  несу,--
За  те,  що  краду  чужу  ковбасу…
…Але  не  красти  знов—не  Зарікаюсь!!!
                   *  *  *
…Кіт  рудий,  ой,  рудий,--
Золотий,  мов  Сонце!—
На  стіл—плиг!
М’ясо—хап!—
Та  й  шасть!—у  віконце!!!
           *  *  *
Кіт  Елем  не  ловить  миші,--
А  про  Кицю  мріє  в  тиші:
В  голові  йому—туман,
Бо  він—ласий  Муркоман!
           *  *  *
Старий,  облізлий  Кіт  Елем
Не  знав  гризот,  не  мав  проблем,--
Та  здибав  Кицю  білолицю—
І  закохався  в  чарівницю!

Все  Йому  на  думці
Королева-Киця:
Полонила  серце—
І  ночами  сниться!

Киця  ж  та—чужая:
Знать  Його  не  хоче…
…А  Елем  від  горя—
Ледве  хвіст  волоче!!!
             *  *  *
--Всі  до  Тебе,  Мила,--мов  до  меду  Мухи,
Линуть—і  влипають  по  саменькі  вуха!
Всі  круг  Тебе,  Мила,--мов  біля  сметани,
Труться  муркотливо  ласими  Котами!
                 *  *  *
Дивлюся  на  Вас  я,--мов  Кіт  на  сметану,--
І  слинку  ковтаю…  Яка  ж  це  печаль!
Від  Вашої  вроди—Душа  мені  тане:
І  хочеться  з’їсти—і  з’їсти  Вас  жаль!
                                 *  *  *
До  Вас  я  прагну  ненастанно,--
Мов  Кіт—до  глечика  сметани…
Ох,  насолодо  моя  люба,--
Дозвольте  хоч  лизнути  Вас!!!
                           *  *  *
Я  люблю  Вас!  Ви—мій  мед  солодкий!
Не  втомлюся  Вам  хвалу  точить…
І  Любов  моя  Вам  біля  вуха,--
Мов  нудна,  давно  набридла  Муха,--
Без  кінця  кружляючи,--дзижчить!!!
                   *  *  *
Коли  мене  за  шерстю  гладять—
Котом  я  ніжно  муркочу,
А  коли  гладять  проти  шерсті,--
Тигром  розлюченим  гарчу!!!
             *  *  *
                                     Згадуючи  фігурку  «Мавпа—з  черепом  Людини»…
                                                           (Ім’я  Скульптора,  на  жаль,  не  пам’ятаю!)
                                       …А  ще  згадуючи  «Череп  Йоріка»--із  п’єси  Шекспіра…»
«Бідолашний  Елем!»--колись  Мавпа  гукне,
Череп  мій  розглядаючи,--Нащо
Від  нас,  Мавп,--до  Людей,
В  світ  безумних  Ідей,
Він  утік—нерозумний  Ледащо?!»
             *  *  *
…А  я  ось—Гриць!  Хай  мені  грець!
Життя  моє—лиш  вітерець:
По  світі  собі  віюсь,--
І  хтозна—Звідки  прилетів,
І  хтозна—Куди  звіюсь!
               *  *  *
«Іронічне»
Дурість—демократична:
Дурість  у  світ  несім!
Мудрість—дається  Обраним,
Дурість—дається  Всім!
             *  *  *
Що  робити  в  гіркій  Імпотенції?—
Філософські  складати  Сентенції!
Казанови  не  вийшло  із  вас,--
Так  Сократ  може  вийти  якраз!
                     *  *  *
Сто  гіпотез  є  про  Бога
У  людей  сьогодні:
Неуявне—уявляти
Можна  як  завгодно!
                   *  *  *
Мені  почута  Думка
Запала  у  макітру,
Що  Чоловік—це  суміш,
Суміш  Вогню  і  Вітру!
                 *  *  *
Споконвіку  Скнари  і  Лацюги
Традиційно  всі  у  нас  Лацюють:
Верхи—роблять  вигляд,  ніби  платять,
Низи—роблять  вигляд,  що  працюють!
                   *  *  *
«Скарга  Графомана»
…Прилетіла  Муза  товстопуза—
Лантух  Віршів  знов  принесла  Муза!
А  кому  й  навіщо  мої  Вірші,--
Якщо  всі  вони—все  гірші  й  гірші?!
                           *  *  *
Дивні  парадокси  є  в  житті,
Світе  золотий  мій  та  ще  й  срібний:
То  усім  нараз  потрібен  я—
То  нікому  зовсім  не  потрібний!
                     *  *  *
Розум—каже,  що  це—безглуздо,
Досвід—каже,  що  все  це—марно,
Тільки  Мрія  усе  шепоче:
«А  ти  спробуй!  Це  буде  гарно!»
                     *  *  *
Чи  пани,  чи  холопи—
                 Всі  однакові  в  Лазні…
У  житті—як  в  химерній
                 Костюмованій  Грі:
Завтра  стануть  Царями
               Божевільні  ці  Блазні,--
Завтра  Блазнями  стануть
               Ці  пихаті  Царі!
                   *  *  *
Франсуа  Рабле  дошкульно
Сміхом  нам  у  Душі  б’є:
«Як  не  хочеш  бачить  Дурнів—
Розбий  дзеркало  своє!!!»
                 *  *  *
«Ідеальна  Жінка»
(Гуморинка  з  Ефіру)
…Щоб  не  пила,  не  курила,
Смакоту  пекла  й  варила,
Всю  зарплату  віддавала
Й  чоловіка  не  сварила,--

Щоб  була  хазяйка  вдома,
Шанувала  Мужа—лева,
Щоб  була  Рабиня  в  ліжку,
А  в  гостині—Королева!!!
                   *  *  *
Жінку—Троянду  мати
Мріють  Чоловіки:
Щоб  для  Мужа—завше
Ніжні  пелюстки,
А  для  Залицяльників—
Гострі  колючки!!!
               *  *  *
…Я  б  заснував  Антивіслючу  Партію,--
Та  де  для  Неї  членів  набереш?!—
Вухаті  всі—і  Я,  на  лихо,  теж!!!
                 *  *  *
Одвіку  у  дискусіях
Філософи  собачаться,--
Бо  різно  з  різних  точок  Їм
Одне  й  те  саме  бачиться!
                   *  *  *
День  і  ніч  скиртують  гроші
Вірні  слуги  Сатани:
І  чим  більші  в  них  розкоші—
Тим  неситіші  вони!
                 *  *  *
У  кожного  Народу
Чорти  віднайдуть  хибу:
Ці—каламутять  воду,
А  ті—в  ній  ловлять  рибу!
               *  *  *
Апостоли  Гасел,  Титани  Ідей—
Чекають  рясних  нагород…
Політикам  ніколи  дбать  про  Людей:
Усі  Їх  дбання—«Про  Народ!»
                 *  *  *
Всюди—красномовці,  всюди—балагури:
Золоті  Промови  ллються  без  кінця…
Усі  добре  бачать  шахові  Фігури,--
Та  ніхто  не  бачить  Справжнього  Гравця!
                         *  *  *
Ні  з  ким  я  не  полемізую:
З  полемік  я  Іронізую!
Бо  я—Ідейний  Проститут:
Нема  мене—ні  там,  ні  тут!
                     *  *  *
Чорт  і  Янгол  спить  у  кожнім,
В  кожнім  Зло  й  Добро  сидить…
Не  будіть  у  мені  Чорта—
Краще  Янгола  будіть!
                     *  *  *
Ліна  Костенко  мовила—й  доволі!—
Цю  пружну  сталь  я  теж  в  Душі  несу:
«Я  трохи  Звір:  я  не  люблю  Неволі!
Я  вирвусь—хоч  і  лапу  відгризу!»
                         *  *  *
Дайте  мені  буть  самим  собою,
Не  в’яліть  мені  Душі  нудьгою,--
І  я  вічно  буду  вашим  Другом,
Вашим  щирим  Другом  і  Слугою!
                     *  *  *
…Оті  слова  Ісусові
Кажу  вам  повсякчас:
«Яким  Судом  ви  судите—
Таким  засудять  вас!»
                         *  *  *
Шляхи  Доль—чудернацькі:
Носять  нас  вітровії
Із  Повій—в  Королеви,
З  Королев—у  Повії…
                         *  *  *
Мертві  мовчать,--бо  вже  сказать  не  можуть,
А  живі—можуть,  але  теж  мовчать,--
Аби  не  стати  мертвими  зненацька,
Бо  слово  Правди—небезпечна  цяцька!!!
                 *  *  *
«Іронічна  Настанова»
--Чужі  Мерзотники—не  кращі:
Добра  не  жди,  цурайся  Їх!
Будь,  Хлопче,  щирим  Патріотом:
Шануй  Мерзотників  «Своїх»!!!
                   *  *  *
--Будь  веселим  завжди  і  бадьорим!
Це  Життя—пишний  Сад,  а  не  Склеп!
З  Оптимізмом  дивись  у  Майбутнє:
Там  ще  безліч  цікавих  Халеп!!!
                       *  *  *
--Чи  Хома,  чи  Марко  ти,
Чи  Гнат,  чи  Тарас  ти,--
Не  зівай  на  Ярмарку,--
Якщо  взявся  красти!!!
                     *  *  *
--Не  кури,  не  їж  отрути
І  горілку—лий  за  пліт…
Якщо  ти  собі  не  ворог—
Не  народжуйся  на  Світ!
                 *  *  *
--Якщо  хочеш  буть  здоровим—
Не  кури  тютюн-трави,
Не  вживай  вина-горілки…
І  на  світі  не  живи!!!
                       *  *  *
--Лікарі  нас  попереджують,
Що  без  хворих—очерет  жують…
Тож  хворій,  Село  і  Місто,--
Аби  Лікар  мав  що  їсти!!!
                     *  *  *
Лікарі  нас  попереджують,
Що  без  Хворих—очерет  жують:
Щоб  міг  Лікар  борщ  зварити,--
Треба  нам  частіш  хворіти!!!
                     *  *  *
«Чиясь  Думка»
--Твій  талант  Цілителя—
Любий  Небесам…
…Але  спершу,  Лікарю,--
Вилікуйся  сам!
               *  *  *
Боровся  Лікар—і  таки
Зміг  доконать  Хворобу:
Із  Пацієнтом  заодно—
Поклав  Її  до  гробу!!!
               *  *  *
«Чиясь  Гуморинка»
--«Змію  круг  Чаші»--Медицини
Отак  Емблему  розумій,
Що  Ескулап—до  Чарки  ласий
Та  ще  і  хитрий,  наче  Змій!
                 *  *  *
Пияки  п’ють—Овва!—
Їх  Вино  веселить,--
А  сумна  голова—
Непитущим  болить!

Пий  бентежне  Життя—
Золотий  Часу  хміль,--
Бо,  як  лах,  без  пуття
Тебе  з’їсть  Часу  Міль!
               *  *  *
«Застільна»
--Бій  Життя—вітаймо!
Веселімось-граймо!
Дружно  піднімаймо
Чаші  золоті!

Лиймо—поки  ллється,
Пиймо—поки  п’ється,
Жиймо—поки  б’ється
Серце  у  груді!!!
                 *  *  *
--А  я  собі  п’ю  та  п’ю  Горілку…
Горілка—чарівна  рідина:
Чорну  Тугу—на  Гарячку  Білу
Хутко  перетворює  Вона!!!
                   *  *  *
Горілка—дає  Енергію…
Та  різні  в  Людей  породи:
П’є  Мудрий—чимало  користі,
П’є  Дурень—чимало  шкоди!!!
                   *  *  *
Чиї  кращі  Горілки—
Йде  змагання-гонка…
Та  найкраща  за  усіх—
Рідна  «Самогонка»!

…Ще  й  закуску  як  подасть
Гостинна  Бабуля:
Що  є  краще—аніж  Хліб,
Сало  та  Цибуля?!
                     *  *  *
«З  Чорного  Гумору»:
…Трамвай  переїхав  Роззяву…
Всі  голову  бачать  криваву…
В  очах  її  гаснучих—Диво:
«Оце  тобі  збігав  по  Пиво!!!»
                 *  *  *
--В  пияцьких  оргіях  шалених
Мірило  в  кожного  своє:
Я  п’ю  до  чортиків  зелених,
А  Кум—ще  й  з  ними  разом  п’є!!!
                       *  *  *
--Якщо  помру  з  цигаркою  у  роті
І  чаркою  Горілки  у  руці,--
О,  я  помру  Щасливим!—І  ніколи
Не  хочу  вже  вертать  в  Халепи  Ці!!!
                       *  *  *
«Трохи  Віршиків  на  тему  Кохання»
               *  *  *
                                               «За  перебір—дає  Бог  чорта  в  двір!»    (З  народного)
…Послав  за  перебір
Бог  Дівці  Чорта  в  двір:
До  чортиків  нап’ється—
І,  мов  чортяка,  б’ється!!!
                   *  *  *
--Що  таке—Кохання?
Це  жага  любити,--
Прагнення  двох  Дурнів
Третього  зробити!
                   *  *  *
…Висновок  із  Казки—
Логіка  нерівна:
Жива  Жаба—краще,
Ніж  мертва  Царівна!
                 *  *  *
--Яка  сліпуча  Врода!—
Отак  нараз  осліпить—
І  Баранця  з  рогами
Натхненно  з  тебе  ліпить!
                 *  *  *
Парадокс  є  давній,
Що  не  з’ясувати,--
І  довіку  буде
Світ  він  дивувати:

Чоловіцтво—в  гречку
Скаче  у  розпусті,
А  дітей  знаходять—
Чомусь  у  капусті!!!
                 *  *  *
Парадокс:  у  гречку
Скачуть  всі  в  розпусті,--
А  дітей  знаходять—
Чомусь  у  капусті!!!
                 *  *  *
Зацілую  Жінку
В  ніжному  барвінку,--
Одна  лиш  умова:
Якщо  не  гумова!
             *  *  *
Муркоче  Кіт  мій:  «Мур,  мур,  мур!»
Бо  на  умі  йому—Амур…
Удвох  ми  журимось  в  пітьмі:
Амур—і  в  мене  на  умі!!!
                 *  *  *
«Жарт  із  Преси»
…Він  упадав  за  кожною  спідницею—
Його  палкою  пристрастю  вело…
…І  все  оце  було  б  собі  дурницею,--
Якби  не  у  Шотландії  було!!!
                   *  *  *
О,  Кохання—дивна  сила,
Божество  святе  моє!
Воно  щедро  роздає
Кому—роги,  кому—крила!
                   *  *  *
--Ой,  пуска  мене  між  ноги
Сусідочка  мила:
У  Сусіда—ростуть  Роги,
А  у  мене—Крила!!!
               *  *  *
--Цілував  би  я  Вагіну
Аж  до  смерті-забуття,
Бо  Вагіна—Божа  Брама,
Золота  Брама  Життя!
                 *  *  *
…І  Галілей,  і  Архімед—
Усі  жінкам  качали  мед,--
Бо,  якби  Предки  не  качали,--
Тоді  б  і  нас  Тут  не  зачали!!!
                   *  *  *
…Любо  наші  Предки
Грались  на  Купала…
Прийшло  Християнство—
І  нам  плоть  упала!!!
                   *  *  *
Врода  Жінки  чарівна—
Споконвік  дієва:
Спокусив  не  Єву  Змій,
Але  Змія—Єва!!!
               *  *  *
«Шлюбне  Оголошення»
«Шукаю  Жінку,  яка  вміє
Варить  борщі,  місити  тісто,
Пекти  і  смажити…
                                     Про  себе:
Я  залюбки  все  можу  з’їсти!!!»
                       *  *  *
--Моя  Дружина—Сексопильна!
Краще  й  не  лізти  в  суперечку:
Вона  завжди  пильнує  ревно—
Аби  не  скочив  я  у  гречку!!!
                       *  *  *
Золоті  ланцюги  Гіменея
Вельми  тяжко  Удвох  нести—Ох!
І  тому  так  незрідка  стається,
Що  тягар  цей—волочать  Утрьох!!!
                     *  *  *
…Стецько  поміж  Словесної  Бузи
Завше  волів  про  Овочі  мовчати,--
Бо  люто  ненавидів  Гарбузи,
Які  йому  підносили  Дівчата!
                   *  *  *
…Не  злучитись  нам  в  гаремі,
Не  з’єднатись  у  житті:
Всі  Особи  є  окремі—
Й  кожна  гине  в  Самоті…
                   *  *  *
…Я  і  Ти,  Я  і  Ти—
Острови  Самоти:
Можем  Душі  злюбить,
Можем  руки  сплести,--
Та  тілам  не  дано
Одне  в  одне  врости…
Ми  довіку,  на  жаль,--
Острови  Самоти!
                   *  *  *
Антитези…  Антиподи…
Протилежні  Полюси…
…Завше  так:  той—хоче  сала,
А  той—хоче  ковбаси!

Хижий  Вовк—жада  м’ясива,
Віл—зеленої  трави…
Кум—горілки,  а  я—Дівки!
…А  чого  хочете  Ви?!
Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх
             *  *  *
Правдивим  будь,--але  повік
Не  називай  Свиню  Свинею,--
Бо  ще  образиться,  дивись,--
Халепу  матимеш  із  Нею!!!
             *  *  *
Не  велів  ще  Магомет
Знання  людям  здобувати:
Чим  дрімучіший  Народ—
Тим  Ним  легше  керувати!!!
               *  *  *
«Думка  Ярослава  Гашека»
…Давно  Мамонти  зіщезли
І  химерні  Динозаври:
Були  Вчора—й  будуть  Завтра
Лише  Ідіотозаври!!!
                   *  *  *
Є  люди—Вічні  Двигуни,
А  є—і  Вічні  Гальма…
Що  не  однакові  вони—
Не  варто  плакать  жальма!
               *  *  *
Перетоптав  я  немало  рясту:
Про  долю  мріяв,--Любов  квітчасту,
В  обійми  Щастя  хотів  упасти…
…А  довелося—лиш  Свині  пасти!!!
                   *  *  *
…У  порівнянні  з  ГУЛАГом
Царська  тюрма—Санаторій,
У  порівнянні  з  ГУЛАГом
Дантове  Пекло—Рай!!!
                       *  *  *
…Вже  ж  я  і  Зануда!
А  куди  подіться?—
Мого  товариства—
Навіть  Смерть  боїться!!!
                   *  *  *
Пірнув  я  у  Життя—
І  виліз  в  сяйві  Бруду…
…Ні,  більше  з  Небуття
В  Життя  пірнать  не  буду!!!
           *  *  *
Прийшов—як  Цяця,
Пішов—як  Паця…
Прийшов  у  Чуді—
Пішов  у  Бруді!

Напився  меду,
Намордувався—
І  в  Божий  Засвіт
Навік  сховався!
               *  *  *
«Лютому  Шовіністу»:
--Що?  Не  до  шмиги  я  тобі?
--Ти  мені  теж  не  до  вподоби!
Але  ж  я  Звіром  не  гарчу—
             Мовчу!!!
       *  *  *
Добре  високо  літать—
Кепсько  падать  з  високості…
Хто  плазує  по  землі—
Тільки  той  не  ломить  кості!
             *  *  *
«Чиясь  Думка»
…Дрібні  чуття  тобою  движуть,
Покручена  у  тебе  путь…
Не  будь  солодким,--бо  розлижуть,
Не  будь  гірким,--бо  розплюють!!!
                   *  *  *
…Будеш  солодким—розлижуть,
Будеш  гірким—розплюють,
Будеш  ніяким—зневажать…
Яким  же,  на  біса,  буть?!
                   *  *  *
Кожен  свого  Бога  славить
І  своєї  Байки  править,
Кожен  власну  має  Правду—
І  по-своєму  Лукавить!
                 *  *  *
Генетичного  повік
Не  збавитись  Коду:
Як  шкодливий  Чоловік—
То  і  чинить  шкоду…

Як  злодюга  рудий  Кіт—
То  й  краде  ковбаси,--
Хоч  товчуть  йому  боки,
Наче  тулумбаси!
                 *  *  *
«Зітхання  Кота  Елема»:
--Дивлюся  ласо  на  ковбаси,--
А  в  пузі  грають  тулумбаси!
О,  ковбаси  смачна  навало!—
Жер  би—поки  не  розірвало!!!
                       *  *  *
«Жарт  із  Преси»
--Глянь  на  Чебурашку—
І  збагни  вже  ти:
Не  треба  Малечу
За  вуха  скубти!!!
                 *  *  *
«З  Думок  Юрія  Базильова»:
1.—Хочеш  поблукати  Лабіринтом?
Хочеш  опинитись  в  Тупику?—
Тож—ласкаво  просимо!---Тут  кожен
Тупик  собі  знайде---до  смаку!
         *  *  *
2.—Бувають  Метаморфози,
Бувають  гіркі  моменти—
Коли  в  Ляпаси  переходять
Бурхливі  Аплодисменти!!!
           *  *  *
3.---Усі  Двері—навстіж  вам!
Тож—не  гайте  Час:
Не  чекайте—коли  в  них
Виштовхають  Вас!!!
               *  *  *
--Одкриті—всі  Двері:
Іди  собі  к  Бісу,--
Допоки  ще  в  спину
Не  женуть  Гульвісу!!!
                 *  *  *
«Перефраз  із  Блока»:
…Яка  то  Іронія  Долі:
Ослом  по  цім  Світі  ходить,--
Прийшовши  Сюди  лиш  для  того,
Щоб  нових  Ослів  наплодить!!!
                             (  В  Оригіналі—точно  не  пам’ятаю,--
                             Але  щось  приблизно:  «Какая  печальная  Участь….
                             Так  трудно  и  горестно  жить,--
                             И  стать  достояньем  Доцента—
                             И  Критиков  нових  плодить!»
                 *  *  *
«З  Народного»:
…Богатир-Молодець
Розігнав  сто  Овець,
А  як  вийшли  Вовки—
Сам  чкурнув  навтьоки!!!
             *  *  *
…Спалахнули  в  Мозку  іскри—
Та  й  запала  темна  ніч:
Я  Їм—врізав  Правду  в  очі,
А  вони  мені—між  віч!!!
                   *  *  *
Вже  ж  «Насолив»  я  людям,--
Бо  вчасно  не  Убили…
…Подякуйте—Двом  Дурням,
Що  Третього  «Зробили»!!!
                 *  *  *
…Надер  зі  Слів  я  дерті,--
Хоч  зовсім  не  Гомер…
Безсмертним  був  до  Смерті—
А  тоді  враз—Помер!    (Само-Епітафія    Грицька!)
             *  *  *
Звідси—Один  лише  Вихід:
В  іншу  Фатальну  Безвихідь…
Бачиш—стіну  Тупих  Пик?—
Де  не  піткнешся—Тупик!!!
                 *  *  *
Золоті  у  мене  руки,--
Та  дістались  Ледацюзі!
І  макітра  моя—Мудра,
Тільки  в  Дурня  на  плечах!

…Де  життя  твоє,  Безумцю?!—
Все  пропало  в  чорній  Тузі!
…Шкандиба  назустріч  Старість—
І  хрести  в  Її  очах!!!
                         *  *  *
У  Країні  Йолопів—усі
В  боротьбі  з  Халепами  раюють,--
Бо  ніхто  не  знищує  Причин:
Усі  проти  Наслідків  воюють!!!
                 *  *  *
Бог  із  Антибогом  грає  в  Шахи—
А  Фігури  гинуть,  бідолахи,--
Настає  Усім  вмирать  пора…
А  Гравці—вдоволені:  йде  Гра!!!
                     *  *  *
Лише  з  допомогою  Горілки
Можна  вчинить  подвиги  Геракла:
Якби  не  було  наснаги  Хмелю,--
То  й  снаги  б  Гераклові  забракло!!!
                     *  *  *
Що  вдієш!  Так  із  Неба
Нам  подано,  Дідулю:
Кому—щасливу  долю,
Кому—велику  дулю!
                     *  *  *
Хто  все  п’є  «Шампан»--
Той  великий  пан!
А  хто  п’є  біленьке—
Той  «цабе»  маленьке!
                   *  *  *
У  чиновних  негідників
Не  бракує  догідників
І  лакеїв  не  бракне:
Всяк  улесливо  клякне…
*  *  *
В  певнім  сенсі—всі  повії…
І  зазначити  я  мушу:
Продавати  власне  тіло—
Не  бридкіше,  аніж  Душу!
*  *  *
Патріот—від  слова  «патрать»:
Хтось—іде  в  страшні  бої
І  вмирає  за  Вітчизну…
А  хтось—патрає  Її!
*  *  *
Просто  убивці,  просто  злочинці
Ті,  що  знічев’я  нищать  людей…
Національні  ж  герої—це  вбивці,
Що  убивають  за  велич  Ідей!
*  *  *
Звично  люди  Правду  славлять  хором,--
Та  ховає  кожен  злочин  свій…
Правда—найогидніша  потвора:
Не  дивіться  краще  в  очі  Їй!
*  *  *
Крешуть  зброєю  одважні  Вояки—
Та  і  падають  в  бою,  у  серце  вражені…
А  фортеці  здобувають  Віслюки—
Ті,  що  золотом  добряче  навантажені!
*  *  *
Обернуть  на  купу  гною
Не  так  тяжко  пишну  Трою…
А  ти  спробуй  збудувати
Щось  на  світі,  злий  Герою!
*  *  *
Все  б’ються  між  собою  Барани,
Як  знавіснілі  діти  Сатани…
Та  гострий  Ніж  всіх  Баранів  помирить,--
Як  шашликами  зробляться  вони!
*  *  *
Одні—фоби,  інші—мани…
І  бракує  навіть  слів:
Вік  живи—і  вік  дивуйся
Розмаїтості  Ослів!
*  *  *
«Думка  Лева  Толстого»
Ллють  «за  Ідею»  крові  ріки:
Для  них  людина—лиш  пішак…
«Патріотизм»  є  споконвіку
Надійним  сховком  Розбишак…
*  *  *
І  вічний  Бій!—І  тільки  згадуєм
В  казках  про  той  Едемський  Сад…
В  Бога,  що  йде  між  барикадами,
З  обох  стріляєм  барикад…
*  *  *
«Чиясь  Думка»
--Ви  підняли  свої  мечі?—
Вбивайтесь,  Вуходери!
…На  полі  січі  виграють,
Як  завше,--Мародери!!!
*  *  *
Оптимістична  Трагедія:
Всіх  Дурнів  не  переб’ють!
Вони  незнищенні  в  світі—
І  Вічність  пережиють!
*  *  *
«Думка  С.Є.Лєца»
Якщо  хтось  кричить  з  трибуни:
«Хай  живе  Прогрес!»--того
Горлопана  запального
Запитай:  «Прогрес—Чого?!»
*  *  *
Для  чого  роблять  Революції?—
Щоб  перебрати  Владу,--
А  решту  все  лишить  як  є,
Як  за  старого  ладу…
*  *  *
Так  було  і  завше  буде:
В  кожній  Партії  сидять
Свої  Азефи  і  Юди,
Що  не  марно  хліб  їдять…
*  *  *
Комуністи—оптимісти
Кличуть  в  бій  голоту  сіру:
Обіцяють,  що  всі  будуть
Їсти  з  медом  калачі,--

Що  прокинуться  уранці
Багачами  голодранці—
І  з  дірявими  торбами
У  світ  підуть  багачі!
*  *  *
«Політики»
Завжди  розходяться  у  них
Слова  з  ділами…
Зате  до  Влади  вони  йдуть,
Мов  криголами!
*  *  *
Минуле—тлін  і  порохня…
Новітній  Вир  ковта  людину…
Нові  часи—нова  Брехня,
Нові  Каліфи  на  годину…
*  *  *
Хочете  очистить  Владу  ви?—
Але  це  робота  непроста:
Риба  загниває—з  голови,
А  луску  чухрають  їй—з  хвоста!
*  *  *
Впала  Імперія—і  скрізь
Тотальна  йде  крадіжка…
Коли  спадають  обручі—
Розвалюється  Діжка!
*  *  *
Тече  рікою  золото—
Рахує  рахівниця…
Для  грошовитих  Лантухів
Світ—просто  шахівниця!
*  *  *
Долар  для  них—Тато,
А  нажива—Мати…
А  про  Батьківщину
Нема  сенсу  дбати!
*  *  *
Чесне  гасло—«Кожному—своє!»
Що  накрав—оте  вже  і  твоє!
Розкрадай  Вітчизну—не  сиди!
Скажеш:  «Все  поцупили  Жиди!»
*  *  *
Що  таке  Інавгурація?—
Із  трьох  пальців  Фігурація!
Кажучи  простіше—Дуля!
Дурні  Маври,--ідіть  геть,
Щоб  Вождеві  відпочилось:
Ваша  Місія  скінчилась!
*  *  *
Пишіть  начальству  Оди—
У  тім  немає  шкоди,--
Бо  подарують  Оди
Вам  чималі  вигоди!
*  *  *
Той,  хто  Царям  одує,--
Той  злиднів  уникає:
Живе  і  не  бідує—
Ще  й  черевце  плекає!
*  *  *
Поет  Царям  одує,--
Таланту  не  шкодує,
Блискучих  рим  шукає—
І  лиха  уникає:
Живе  і  в  ус  не  дує—
Ще  й  черевце  плекає!
*  *  *
--Любо  я  Вождям  одую,--
В  золотую  дудку  дую,--
А  Вони  мені  за  те
Шлють  скарбів’я  золоте!
*  *  *
Оратор  бив  себе  у  груди…
Аж  гульк!—Сокиру  Кат  несе:
--Сказав:  «Життя  віддам  вам,  люди!»--
То  й  віддавай,  Лукавий  Псе!!!
*  *  *
Щоби  не  віддатись  безумно
В  безглузду  офіру  Мечу,--
Живи,  як  три  Мавпи  розумні:
«Не  бачу»,  «Не  чую»,  «Мовчу»!
*  *  *
--Колись  Атланти  Небеса  тримали,--
Дзвінка  могуть  у  м’язах  була  в  них…
--Чому  ж  вони  тепер  їх  не  тримають?
--Бо  нині  вже  нема  таких  дурних!!!
*  *  *
Завше  били  ми  своїх—
Щоб  чужі  боялись…
Чи  не  тим-то  з  нас  чужі,
Як  з  дурних  сміялись?!
*  *  *
Лиш  діти  вірять  «Євангелії»,
А  ми  в  невір’ї  неспроста:
Як  можна  вірити  Апостолам—
Найпершим  зрадникам  Христа?!
*  *  *
Принцип  апостола  Павла
Єврейську  мудрість  втілив  повно:
«Щоб  кволим  дужого  здолать,--
Зробіть  його  слабким  духовно!»
*  *  *
--Не  боюсь,  бігме,  я
Отого  пігмея!
Та  за  ним—навала:
Гевал  до  гевала!!!
*  *  *
Ніцше  мав  рацію  собі,
А  Гітлер—кулемета…
Та  лютий  Фюрер  був  дурним—
Згорів,  як  та  комета!
*  *  *
Вождям  сняться  лаври,
Тріумфальні  Арки…
За  мечі  хапайтесь,
Нові  «Жанни  д’  Арки»!

Здобудьте  Їм  трони,
Золоті  корони,--
Та  йдіть,  сестри-браття,
В  полум’я  багаття!!!
*  *  *
Три  оцінки  за  нашу  сумлінність:
Щонайперша—під  оком  синець,
Друга—в  чоло  чи  в  серце  свинець,
Ну,  третя,--щаслива,--то  слава
Та  ще  й  золото  у  гаманець!
*  *  *
…І  я  також  чесно  пхав
Той  трухлявий  Віз,
Що  до  Раю  в’їхать  мав—
Та  в  Біду  завіз!
*  *  *
На  чужі  ковбаси
Не  плекай  надій:
Що  собі  заробиш—
Тим  собі  й  радій!
*  *  *
«Гуморинка  з  преси»
--З  халепи  у  халепу  все  кочуєш,
А  Доля—парадоксами  мете…
…Ти  чуєш  голос  Розуму?  Ти  чуєш—
Які  він  нісенітниці  плете?!
*  *  *
Два  Півні  скубуться—б’ються,
Не  помиряться  ніяк…
Та  потраплять  в  борщ  герої—
Борщ  помирить  забіяк!
*  *  *
Два  Півні  скублись…
А  Сокира—блись!
Та  й  борщ  помирив  їх!
*  *  *
…Не  люблю  я  шовіністів—
Злоби  сповнених  людей,--
Не  люблю  шовіністичних
Їх  релігій  та  ідей!
*  *  *
--Точок  зору—безліч,
Море  неозоре…
І  приціл—це  також
Чиясь  точка  зору!
*  *  *
Ти—мені,  а  я—тобі
Зробили  погане…
І  не  треба  Небу  слать
Скарги  і  догани:
Небеса  не  винні,
Що  ми—Людосвині!!!
*  *  *
«Думка  Буаста»
Пам’ятати  мають  всі,
Що  служать  Ідеям:
Вогонь  часто  обпіка
Руки  Прометеям!
*  *  *
Хто  не  пам’ятає  Горьківського  Данко!
Полум’яним  серцем  Він  світив  нам  шлях…
Не  було  ж  бо  в  Данко  навіть  і  гаданки,
Що  той  шлях  прямує—у  жахний  ГУЛАГ!!!
*  *  *
Лебідь,  Рак  та  Щука
З’єднаються  мо’?—
Дзуськи:  тягне  кожен
У  свій  бік  ярмо!
*  *  *
«Про  мемуари»
--Був  боягузом?—
Та  не  журуй:
Себе  героєм
Змемуаруй!
Ніхто  не  скаже
Хто  ти  і  звідки:
Давно  вже  тліють
В  могилах  Свідки!
*  *  *
Аристократизм—властивість  вроджена:
Не  прищепиш  Титулом  Її…
Можна  й  Гав  назвати  Солов’ями,--
Але  з  Гав  не  вийдуть  Солов’ї!
*  *  *
Сьогодні  гукають:  «Хвала!»
А  завтра  завиють:  «Хула!»
…Усе  це  отара  Ослів
Іще  на  Голгофі  гула!
*  *  *
Казав  ще  Гітлер—коли  мав
Невискубане  пір’я:
«Чим  грандіозніша  Брехня—
Тим  більше  Їй  довір’я!»
*  *  *
«Думка  Бальзака»
Слава  є  невигідний
Товар—всім  це  видко:
Коштує—задорого,
А  псується—швидко!»
*  *  *
«Іронічне»
--Якщо  на  хресті  тебе  розп’ято,--
Не  плекай  у  серці  зненавиди!
Краще  замилуйся:  які  файні
Довкола  Голгофи  краєвиди!!!
*  *  *
Кожен  Юда  затямив,
Що  на  смерті  Ісуса
Можна  руки  погріти
І  скупать  в  меді  вуса!
*  *  *
--Вперед,--у  прірву  пекла,--
Як  на  ворожий  ДЗОТ:
Нові  гріхи  звільняють
Нас  від  старих  гризот!
*  *  *
«Думка  А.Гончарова»
Емблема  Медицини
Нам  каже,  друже  мій,
Що  Лікар  любить  чарку
І  хитрий,  наче  Змій!
*  *  *
«Про  Вибори»
Обіцяють  всі  твої  захцянки
Вдовільнить—як  голос  віддаси…
Обіцянки—виборцям  цяцянки,
Зате  Кандидатам—голоси!
*  *  *
Кричить  кожний  Кандидат:
«Мене  вибери!
Право  бути  Віслюком
Собі  вибори!»
*  *  *
Мистецтво  Кандидата—
Уміти  обіцяти,
А  потім  віртуозно
Уміти  відбрехатись…
*  *  *
Агіт-фото  Олігарха
Висне  в  кожному  кутку:
«Голосуй  за  оцю  Пику—
І  теж  матимеш  таку!!!»
*  *  *
На  воді  плаває  Лай..но
В  розмаї  літа—
І  думає  собі  Воно:
«Це  ж  Я—Еліта!»
*  *  *
Хоч  високі  Ідеали
Ваблять  нас  в  усі  часи,--
Борщ  не  звариш  з  Ідеалів
І,  як  хліб,  їх  не  з’їси!
*  *  *
Бюрократи  служать  не  Народу—
Вони  служать  Графіку  Роботи:
З  Восьмої  до  П’ятої,--не  далі
Переймають  Їх  людські  турботи.
*  *  *
Нагримав  Бюрократ  на  Прохачів:
«Невже  ніяк  затямити  не  годні?!
«Приходьте  Завтра!»--Я  вам  говорю,--
А  ви  весь  час  приходите—Сьогодні!!!»
*  *  *
Хоч  повчання  й  недоречні,--
Все  ж  візьміть  собі  на  карб:
Будьте  ввічливі  та  гречні—
Для  Нахаб—це  просто  скарб!
У  пораді  цій—небесний
Світоч  мудрості  горить:
Будьте  чесні—щоб  Нечесним
Було  легше  вас  дурить!!!
*  *  *
«Чиясь  Думка»
Скрізь  потрібен  Розум  і  Талант,
А  фах—річ  непевна,  щоб  ви  знали:
Будував  «Ковчег»-бо  дилетант,
А  «Титанік»--професіонали!
*  *  *
Велемудрі  не  завше  діяльні,--
Зате  дурні  діяльні  завжди…
А  де  дурні  беруться  за  справу—
Там  добра  і  гаразду  не  жди!
*  *  *
Всіх  моїх  сентенцій  зміст—
Полин  гірких  істин:
Хіба  може  Реаліст
Бути  Оптимістом?!
*  *  *
Не  бачу  Згоди  поміж  вами—
Лише  амбітну  Владохіть…
Любіть  Вітчизну  не  словами—
Живими  справами  любіть!
*  *  *
Вже  дивували  нас  дивами—
Та  й  завели  в  багно  ганьби…
Люби  Вітчизну  не  словами—
Добрими  справами  люби!
*  *  *
--Не  погіршуй  мені  долю,
Бо  мій  гнів  тебе  уб’є:
Замкнеш  Янгола  в  неволю—
Він  Дияволом  стає!
*  *  *
Жінка  вдоволена—це  Янгол,
А  жінка  в  люті—Сатана…
Чи  не  тому-то  Ураганам
Дають  жіночі  імена?!
*  *  *
Хочеш  вжити—й  не  спожити?!—
Хай  Всевишній  вируча!
З  одного  Яйця  не  вийде
І  Яєшня,  і  Курча!
*  *  *
Не  вчи  Звірюк  ласки—
Марні  ті  повчання:
Вони  розуміють
Лиш  хиже  гарчання!
*  *  *
Революційний  Час,  що  кожну  мить
Міняє  ноти  в  своїй  Партитурі:
Заснеш  при  Демократії  гнилій—
Проснешся  при  кривавій  Диктатурі!
*  *  *
Чому  нас  вічно  продають?
Тому,  що  ми—продажні  шлунки:
Продаємось  в  усі  часи
«За  шмат  гнилої  ковбаси»!
*  *  *
«Іронічне—про  Реінкарнацію»
…Привела  мене  в  цей  Світ
Знов  лиха  година:
В  тім  житті  був—Динозавр,
А  у  цім—Людина…
І  не  стямлюся  ніяк
Я  від  здивування:
Знов  мене  дрючками  б’ють,--
Знов  Тут—Полювання!!!
*  *  *
Не  треба  стояти  в  черзі,
Щоб  Зради  діждатись  чуда:
На  кожній  Тайній  Вечері
Присутній  безсмертний  Юда!
*  *  *
Чи  то  глянеш  тамка—
Чи  то  глянеш  тутка:
Всюди  вічні  типи—
Юда  й  Проститутка!
*  *  *
Це  Диявол  грає  на  більярді—
Влучно  заганяє  кулі  в  лузи:
Бог—завжди  один,--і  розіп’ятий,
А  з  кожних  дванадцяти  Апостолів—
Один—Зрадник,  решта—Боягузи!
*  *  *
Завше  Душа  над  прірвою  йде  лезом…
Не  переходь  грань  Розуму:  там—Безум!
*  *  *
До  мишей  підкрадається
Хитра  Мурка  та—шасть!
Щастя  Кішки  складається
Із  мишачих  нещасть…
*  *  *
Любо  тим,  хто  бенкетує
У  багатстві  та  у  славі!
Але  часто  за  багатством
Стоять  злочини  криваві…
*  *  *
Сьогодні  я—багач,
А  завтра—знов  жебрак…
О,  Щастя,  ти  чому
Задкуєш,  мов  той  рак?!
*  *  *
Нічого  я  не  маю
Окрім  Душі  та  тіла…
Вівця  Золоторунна
Також  не  збагатіла!
*  *  *
Всі  на  майно  нащадкам
Складають  заповіти…
А  я  й  гроша  не  маю,--
Хоч  все  життя  гнув  спину…

Отож  заповідаю
Всім  Голодранцям  Світу
Свої  штани  діряві
І  латану  торбину!!!
*  *  *
Правду  казать—людей  сварити…
Та  не  люблю  лукаву  Лжу!
Я  соціально  небезпечний,
Бо  все,  що  думаю,  кажу!
*  *  *
Якщо  їсти—то  вже  їсти
Не  окраєць—коровай!
Пів-біди  не  хочу  також—
Мені  цілу  подавай!
*  *  *
Правда  переможе,--
Якщо  Чорт  поможе!
А,  як  не  поможе,--
То  рятуй  нас,  Боже!
*  *  *
Хоч  би  як  тобі  лестило—
Не  хмелій:  це  світ  химер!
Не  кажи,  що  пощастило,--
Поки  ти  іще  не  вмер…
*  *  *
«Гумор  з  преси»
…Ридає  гірко  бідний  Папуас,--
Ніяк  собі  розради  не  знаходить:
Нового  Бумеранга  Він  придбав,--
А  викинуть  старий—все  не  виходить!!!
*  *  *
Усі  Вовки  гуманісти,--
Доки  ще  не  хочуть  їсти:
Як  настане  час  обіду,--
Од  гуманності—ні  сліду!
Закон  Шлунку—то  є  сила,
Що  чимало  Душ  скосила!
*  *  *
«Борці  за  Владу  Рад»
…О,  це  були  щасливі  Барани!
Фанатики  солодкої  Ідеї,--
Вони  ішли—куди  вели  юдеї,--
До  Різників  натхненно  йшли  вони!
*  *  *
Якби  знали  «Батьки  Революції»
Як  віддячить  Їм  любе  «Дитя»,--
То  Ідеї  свої  Кровожерні
Геть  би  викинули  на  сміття!
*  *  *
«Сталінський  Шок  1941  року»
…Ми  оборонялись,
Аби  не  пропасти,--
Позаяк  не  встигли  
Першими  напасти!
*  *  *
Слова  медові  говорив
Товариш  Сталін,--
А  сам  тихенько  Ніж  гострив
З  міцної  сталі…
*  *  *
…Не  співпадають  наші  біоритми:
Жили  рвемо,  як  Лебідь,  Щука  й  Рак,--
А  Віз  усе  не  зрушиться  ніяк!
*  *  *
Воле!  Що  з  тобою  діять
І  куди  забрати?
…Щонайліпше—заховати
За  надійні  грати!
*  *  *
Планета,  Війнами  геть  зрита,
Чимало  бачила  відваг…
Гасло  Голодних:  «До  Корита!»
А  гасло  Ситих:  «До  Розваг!»
*  *  *
Хоч  одягни  йому  Корону,
Хоч  посади  його  до  Трону,--
А  Бидло—Бидлом  і  зостанеться:
Метаморфози  з  ним  не  станеться!
*  *  *
«Лицарів»  бійок  та  лайок
Не  перевихова  й  кийок:
Якщо  з  Істоти  Хамство  пре,--
Так  вона  Хамом  і  помре!
*  *  *
«З  народного»
Героїчний  молодець—
Якщо  треба  бить  Овець!
А  супроти  Молодця—
Сам  дрижить,  як  та  Вівця!
*  *  *
З  ким  хотів  би  говорити—
Того  і  не  бачу,
А  торочу—з  ким  не  хочу,
Сірий  вік  собачу!
*  *  *
Творчим  спалахнув  Поет  заскоком—
Віршами  списав  усі  папери,--
І  дививсь  навколо  хижим  оком:
«Що  б  то  розписати  ще  тепера?!»
*  *  *
Збагнути  справи  Дурнів  годі—
Хіба  що  в  дудочку  подуть:
Тут  на  коровах  возять  воду,
А  від  ослів—надоїв  ждуть!
*  *  *
Скрізь—божевільний  чортограй!
Де  глянь—запекло
Всі  мостять,  мріючи  про  Рай,
Дорогу  в  Пекло…
*  *  *
З  ейфорії—та  в  депресію,
З  апогею—в  перигей…
В  зачарованім  цім  колі
Так  ото  й  літаю—гей!
*  *  *
Йде  в  Душі  протиріч  боротьба…
І  збагнув  я  у  творчім  екстазі,
Що  вичавлювать  з  себе  Раба
Найзручніше—на  Унітазі!
*  *  *
Гріх  проклинати,  лаятися  гріх,
Морально  і  фізично  убивати…
А  я  набрав  гріхів  тих  цілий  міх—
Й  не  знаю  де  тепер  його  збувати?!
*  *  *
…Оскільки  я  сам—суміш  Націй,--
То  Віра  і  гасло  моє:
«Немає  поганих  Народів!
А  виродки—в  кожному  є!»
*  *  *
Я—бунтар,  не  революціонер:
Побунтую—та  й  перелютую…
Молох  Революцій—Кровожер,
І  я  не  люблю  потвору  тую!
*  *  *
В  клітці  з  Пацюками—
Божевільня  щира:
Хам  з’Їдає  хама,
Звір  з’їдає  звіра!
*  *  *
Ті—голуби,  ті—яструби…
А  я—посередині:
У  латаній  ряднині—
З  торбиною  Журби!
*  *  *
Стара  проблема  осоружна
Мордує  Світ  віки-віків:
Як  об’єднать  в  Отару  дружну
Овець,  Вовків  і  Віслюків?!
*  *  *
«Чиясь  Думка»
У  кого  більша  снага  сталева,
Хто  переможе  на  ратнім  полі:
Осляче  військо  в  очолі  Лева—
Чи  військо  Левів  з  Ослом  в  очолі?!
*  *  *
Що  згоріти  має—те  не  зогниє,
Що  зогнити  має—повік  не  згорить…
Якщо  я  вродився  Йолопом,  як  є,--
Не  помру  вже  Мудрим—що  і  говорить!
*  *  *
Хто  щирий  Патріот—
Повік  не  геростратить,
І  навіть  з  хабарів
Завжди  податки  платить!
*  *  *
Як  мухи  в  скляній  кулі
Філософи  кружляють—
Дзижчанням  велемудрим
Всіх  дурнів  подивляють!
*  *  *
Справа  безпрограшна,  до  речі,
Про  Бога  казочки  плести,
Бо  їх  не  можна  заперечить—
Як  неможливо  й  довести…
*  *  *

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814197
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 17.11.2018
автор: Елем Тахиров