Вдягнулась Правда в вишукану сукню

Кидають  каменем  у  ту,  що  не  така,
І  ненавидять  ту,  що  надто  горда?!
Лякає  незалежність  і  свобода,
Сльоза  її  улесливим  гірка.
Такі  як  ти  не  стануть  на  коліна.
Навіщо  славити  одну  з  руїн.
Хіба  вартує  пам’яті  руїна.
На  звалища  не  вистачить  колін.
Своєю  справжністю  несправжнє  дратувала,
Знанням  вбивала  хтивий  забобон,
Натовп  жадав,  щоб  ти  нарешті  впала,
Ти  ж  вірила,  що  це  недовгий  сон.
Сон  закінчився.  Ти  ж  не  помічала.
Здавалось,  що  навколо  все  чуже.
Ти  тільки  небо  своє  міцно  обіймала,
Бо  вже  роздала  десь  тепло  своє.
Вдягнулась  Правда  в  вишукану  сукню,
Пронеслись  сходами  нестримно  каблуки,
І  ти  її  таку  яскраву,  незабутню
Візьми  і  більше  не  пускай  руки  …  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.11.2018
автор: Дружня рука