БІЛЯ МОГИЛИ ВАСИЛЯ СЛІПАКА

Чому  ти  тут  лежиш,  Васильку?
Плита  надгробна  у  воді.
Портрет  намок.  Зажди  ось  хвильку,
Зберу  краплини  і  тоді
Погомоню  з  тобою,  брате.
Ти  кревним  став  мені  тепер,
Коли  лишив  життя  крилате
І  за  мою  свободу  вмер.
Лежиш  тут,  наче  стятий  колос,
А  міг  би  брати  всі    кутки,
Де  в  шані  шарм  і  сильний    голос,
У  душах  сіяти  квітки.
Лишив  назавжди  нас.  Не  сон  це.
Рве  душу  навпіл  твій  відліт.
Коли  ж  зійде  над  нами  сонце,
Освітить  край  на  сотні  літ?




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)