Не йди … Побудь іще, будь ласка …
Хоч скільки зможеш мить, чи день,
Невже кінчилася химерна казка
Лишивсь із дуба лиш підводний пень.
Не родять ягоди гілля його креслаті
Бо все пішло, як завжди, на дрова.
Скубуть зірки Пегасики крилаті,
Бо не така вже, бачиш, їм трава.
А муза із ракеткою ганяє,
Набридла скандинавська їй хода
І мізки «під білявку» підганяє
Бо не по моді зачіска руда.
Ще глючить сайт, дедалі все частіше,
Золоті мрії топляться в іржі,
Депресія відчутна ще гостріше,
Й такі тупі складаються вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813917
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч