вдавалася мудрішою за тишу_
звела гніздо в корінні перших слів_
боявся, що ніколи не полишиш,
стидаючись роздути сміхом гнів_
спокутий гріх лоскоче магму мозку,
опісля вихлину взаємного зловтіх
два серця скам’яніли від морозу,
на в’ялі квіти впав дочасний сніг_
сліпучі спалахи флешбеків в прірву травня,
короткі доторки бінарів мінус/плюс_
останіх невідомих накладання
в математичній фомулі спокус_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813897
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.11.2018
автор: Ки Ба 1