Ах, ця образа. Ну, і зараза!
У душу летить каміння.
Ну яке ж це життя?
Животіння.
Немає бажань та хотіння.
Зникає горіння.
Лишається одна образа
І важкість на душі.
І закриваються
Двері її.
І лишається із своєю образою
Вона сама.
Сам-на-сам.
Ні! На поталу ворогу
Душі не віддам.
Вона так прагне почути тебе.
Скажи хоч слово одне.
О! Є! Слово. Готово!
Воно торкнулося душі
І щезли образи вужі.
Радість душу наповняє.
Тяжість з серденька зникає.
Послання Апостола Павла до Ефесян
4. 26. " Хай сонце не заходить над вашим гнівом".
4.27. " І не давайте приступу дияволові".
4 31 . "Усяка гіркота, гнів, лють, крик та хула мусять бути
викорінені з-посеред вас разом з усією злобою".
4.32. " Але будьте добрі один до одного та милосердні,
прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2018
автор: яся