Мова

Нічого  немає  у  світі
Миліше  за  мову  мою.
Я  бачу  в  квітучому  цвіті
Українську,  свою,  чарівну.

Проймалася  нею  з  дитинства,  
Вбирала  з  грудним  молоком,  
Вслухалась  в  чарівність  таїнства
Як  вишні  цвіли  за  вікном,

Як  слухала  спів  солов’їний,
Хрущів,  що  гули  у  садку.  
Збирала  казкові  перлини  
З  веселки,  що  йшла  у  вінку.

Цю  мову  –  бездонну  криницю,  
У  серці  своїм  зберегла.
Вона  як  цілюща  водиця,  
Як  спраглий  ковток  з  джерела.

Тож  пиймо  її  і  черпаймо,
Даруймо  навколо  усім,
Збагачуймо  і  очищаймо,
Плекаймо  її  й  бережім.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2018
автор: Ольга Калина