А місія була така проста
Всього лише додати тобі сили
Додати віри і щоб ти згадав,
Який ти незалежний і красивий.
А місія була така здійсненна,
Короткочасна й тимчасова як завжди.
Та все мине, життя таке шалене
Мине і цей біль, ти лише зажди.
Розтане в часі купа зайвих слів
Тих, що розкрили серце і закрили
Піде назавжди потяг марних снів
Тим хибним шляхом, що на двох ділили.
Ти повернув мою любов мені,
Та я ж її тобі не позичала!
Дарма пішла на спалах, на вогні
Та краще б я завжди її шукала.
І що б я там собі не відчувала,
Ти запорука сумнівів моїх
Принаймні я це вчасно розгадала,
Який ти справжній, не змогла й до сих.
Примарилось, що я для тебе зірка,
Але в твоїм житті таких зірок..
Міцна буває кава, але ж гірка
Міцніша за терпіння ланцюжок.
Здалось на мить, тож помилилась знов,
Та особливих справді не буває,
Бо особливою бува лише любов,
Вона чи є або її немає.
Все що було між нами це найкраще
Я не боюсь зізнатися собі
Та хай там як, а все завжди на краще
Тим більше, що вже ліпше і тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2018
автор: Людмила Побережець