заземлила таки_ кроки в темені_
некваплива пульсація плоті_
музи скиглять_ голодні_ в’яремені_
щось скавчать_ те лишаєш на потім_
дошкреблася до дна_ злишки випила_
мимобіжна / віднині небажана_
стіни тиснуть свинцевими плитами,
слів гірлянди вузлами зав’язані_
три троянди чужі_ в шелест зсушені_
товкачем б’ють по скронях секунди_
балансує, як боса між мушлями,
за вікном вже окраєць з корунду_
заземлила_ спустошено витоки_
розпорошено пазли свідомості_
десь на тлі – дисонуюча ритміка,
що увінчує стан невагомості_
що до страти вплітаєшся в бесіду
і хитруєш, як грішний на паперті_
біла прірва порожнього всесвіту_
чорні діри короткої пам’яті_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813445
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2018
автор: Ки Ба 1