Нам сьогодні сказали, як краще.
Завтра скажуть, хто друг, а хто ворог.
Нікудишнє створіння, ледаще
Розсипає життя в сірий порох.
Може знову в куфайки і робу,
Транспарантами всіємо площу?
Продаємо солодку свободу,
Роздаємо облуду і порчу.
Вже навчились без сенсу хвалити.
Вже синочки в директорських кріслах.
Навіть в церкві за гроші чудити …
До екрану брехливця хтось всівся …
Хтось на кіпрський рахунок молився.
Ой молився, ой як нахилився.
Надпис про громадянство вже стерся
І зеленою цвіллю покрився …
Вже збираю останнє в дорогу,
Закордон так хилився до мене,
Не послухав батьків засторогу -
Все чудове, а в думці мізерне …
Аж скрутилась отам батьківщина,
Так болить їй забутою жити,
Де блистить, там під блиском руїна,
Що ж між тими цяцьками блудити …
Наплодила земля ляльководів,
І по землях колишніх заводів,
І по душах людських, і по мріях
Ходять клоуни в пудрі і в пір’ях …
Як у цьому навчитись любити,
Розрізняти відтінки і барви,
Якось правильно всіх розізлити?
Це ж вірші́. Не напої, не страви ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813355
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.11.2018
автор: Дружня рука