А МАТИ ЧЕКАЛА

Прийду  на  день  в  село,  пройдусь  навколо  хати,
Стоїть  черешня  ще,  ровесниця  моя,
Впізнав  старий  собака…Не  зустріла  мати,
Бо  я  давно  вже  в  цьому  світі  сирота…

Колись  зі  школи  йшов,  а  матінка  чекала,
Хоч  не  любив,  з  шкварками,  з  тіста  галушки,
Але  з`їдав  в  обід,  бо  мати  обіцяла,
Смачний  десерт,  з  вишневим  джемом  пиріжки.

Коли  вночі  приходив,  юнаком  безвусим,
Вона  сиділа  в  кухні,  справа  від  вікна…
Хіба  ж  я  знав  тоді,  що  сам  її  примусив,
Недосипати  ніч,  чекаючи  дитя.

Чекала  з  війська  сина,  з  танців  чи  з  роботи,
Куди  б  не  йшов  у  світ,  в  яких  краях  не  жив,
Чекала  все  життя,  у  дні  негоди,  поки…
Хрест  не  встромили  в  сиру  землю  між  могил.

Чекала  завжди  вірно,  до  хвилин  останніх,
Лицем  до  вулиці,  тримаючи  в  руці,
Потертий  збіглим  віком  молитовник  давній,
Що  дарували  їй,  ще  в  юності  ченці…

Сиджу  на  сходинці,  собака  треться  в  руку,
Хвостом  знов  вертить  і  радіє  мов  дитя,
А  я  лиш  згадаю  про  мамину  науку,
Любов  й  терпіння  материнське  все  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2018
автор: Ярослав Ланьо