Основи поетики. Алегорія.

Алегорія  (грецьк.  allegoria,  від  alios  —  інший  і  agoreuo  —  говорю  —  інакомовлення)  —  спосіб  двопланового  художнього  зображення,  що  грунтується  на  приховуванні  реальних  осіб,  явищ  і  предметів  під  конкретними  художніми  образами  з  відповідними  асоціаціями  з  характерними  ознаками  приховуваного.  

Так,  у  поемі  "Кавказ"  Т.Шевченка    незборимий  царизмом  Кавказ  —  Прометей,  а  сваволя  можновладців  над  беззахисною  людиною  в  однойменній  байці  Л.Глібова  —  Вовк  та  Ягня.

У  поезії  І.Франка  алегоричним  образом  борців  за  волю  України  є  каменярі:

Мов  водопаду  рев,  мов  битви  гук  кривавий,
Так  нашi  молоти  гримiли  раз  у  раз;
I  п'ядь  за  п'ядею  ми  мiсця  здобували;
Хоч  не  одного  там  калiчили  тi  скали,
Ми  далi  йшли,  нiщо  не  спинювало  нас.

Алегоричні  образи  переважно  є  втіленням  абстрактних  понять,  які  завжди  можна  розкрити  аналітично,  вони  найяскравіші  у  літературних  байках  і  сатиричних  творах.  На  А.  грунтуються  притчі,  апологи,  параболи,  які  здавна  використовували  у  релігійних  проповідях,  полемічних  творах,  шкільній  релігійній  драмі.
А.  вживав  Г.  Сковорода  у  філософських  трактатах.  Двоплановість  алегоричного  зображення  переважно  із  цензурних  мотивів  маскується  під  езоповою  мовою,  наприклад,  фантазія-сатира  на  2  дії  В.Самійленка  "У  Гайхан-бея".  У  драматичній  поемі  Лесі  Українки  "Оргія"  під  виглядом  турецької  провінції,  окупованої  римлянами  Греції,  зображено  поневолену  Україну.  

А.,  на  відміну  від  метафори,  грунтується  не  на  перенесенні  зовнішніх  ознак  і  властивостей  на  інший  предмет  чи  явище,  а  на  асоціативному  переосмисленні  самої  сутності  явищ  і  предметів  у  їх  сукупності.  Не  варто  змішувати  А.  із  символом,  бо  він  буває  багатозначним,  в  той  час  як  А.  однозначно  виражає  суть  явища  чи  предмета.  Так  само  А.  відрізняється  від  художнього  моделювання  чи  уподібнення,  в  якому  немає  двоплановості  зображення.  Це  стосується  й  міфу.  Тому  народні  казки  про  тварин  не  мають  алегоричного  змісту,  бо  в  них  відсутня  двоплановість  зображення,  персонажі  мають  характерні  від  природи  риси  (хитрість  лисиці,  хижацтво  вовка,  вайлуватість  ведмедя).  Вони  тільки  моделюють  поведінку,  взаємини  людей  (дружба,  гостини,  спільна  праця  тощо).  Інше  —  літературні  казки  чи  сучасні  "химерно-міфологічні",  "химерно-притчеві"  твори:  в  них  авторами  свідомо  закладена  двоплановість  зображення.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813216
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.11.2018
автор: Теоретик