Мій світ, що без тебе, сірий
у колір ледь чутний схлипу,
коли вже немає сили
до сліз навіть й пла́чу. Сліпо
бредуть навмання дороги,
ведуть в безкінеччя ночі....
Самотності епілогом -
у сні твої рідні очі.
Світанок без тебе - сивий,
як позаторішня осінь.
І мрії сумні тужливо
плетуться крізь будні босі.
Обуй їх гарячим: "Люблю!"
Вгорни душу теплим: "Буду."
З тобою - роки загублю.
З тобою день кожен - чудо.
І світ мені, мов веселка,
підморгує так натхненно.
Ти - щастя мого люстерко,
тривалість ти нескінченна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2018
автор: Мар’я Гафінець