Ίκαρος

+++
caelum  capite  perrumpere  conaris
+++

обабіч  скалічених  сірих  парканів,
засмучених  вікон,  помічених  стін,
скрипучі  спіралі  воронячих  кланів
лякає  надщербленим  реготом  дзвін_

хрустять  наче  крига  між  жорнами  миті,
в  гранітних  дзеркалах  –  трансляції  з  хмар,
він  наче  супутник,  що  йде  по  орбіті,
описує  коло,  де  в  центрі  –  ліхтар_

не  воском_  смолою  обмащені  крила_
ікар  попри  заздрі  насмішки  богів,
торкнутися  прагне  блідого  світила,
віддавши  сумлінню  останні  з  боргів_

гортанні  молитви  блідих  охоронців,
брязчання  космічних  спустошених  сфер,
бажання  одне  –  доторкнутися  сонця,
єдиний  хто  в  змозі,  час  вийшов_  тепер_

розірване  небо  /  неоновий  спалах_
дошкульне  :  не  треба_  глибока  луна_
дві  дати  нові  на  гранітних  дзеркалах,
рубіновий  келих  прозріння_  до  дна_

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813138
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2018
автор: Ки Ба 1