+++
caelum capite perrumpere conaris
+++
обабіч скалічених сірих парканів,
засмучених вікон, помічених стін,
скрипучі спіралі воронячих кланів
лякає надщербленим реготом дзвін_
хрустять наче крига між жорнами миті,
в гранітних дзеркалах – трансляції з хмар,
він наче супутник, що йде по орбіті,
описує коло, де в центрі – ліхтар_
не воском_ смолою обмащені крила_
ікар попри заздрі насмішки богів,
торкнутися прагне блідого світила,
віддавши сумлінню останні з боргів_
гортанні молитви блідих охоронців,
брязчання космічних спустошених сфер,
бажання одне – доторкнутися сонця,
єдиний хто в змозі, час вийшов_ тепер_
розірване небо / неоновий спалах_
дошкульне : не треба_ глибока луна_
дві дати нові на гранітних дзеркалах,
рубіновий келих прозріння_ до дна_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813138
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2018
автор: Ки Ба 1