Шекспір казав про нас, як про акторів,
який кінець у людства не настане,
щоденно будуть грати власні ролі,
Шекспір, нажаль, цього вже не застане.
Він не побачить, люди - не змінились,
Всі грають ролі трисячу на раз,
Але ж так видно, всі уже втомились
Всі змучились брехати на показ.
Але не можуть, не можуть зупинитись,
Не можуть просто бути вже собою,
Бо так їх вчили, звикли так кривитись,
Не пощастить пізнати вже спокою.
Всі забрехались так, що вже не знають,
Де правда, а де сценічна гра.
І що вже люди, люди всі зникають,
Бо час акторів бути вже пора.
Хоч не дожив до кіно індустрії,
Шекспір і тут найкращий сценарист
Де показав би фальшиві людські мрії
Де сам би був прекрасним ще артистом.
Шекспір би зараз був подібний богу,
Писав би фільми, а люди притворялись,
Бо зараз маси всі нога у ногу
Життя під фільм творити намагались.
редактор:Інна Рубан-Оленіч
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813044
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2018
автор: Новосад Руслан Віталійович