У тобі так багато сонця -
Так багато, що й дня не треба.
У долонях пульсує вітер,
У очах заховалось небо.
Ти будуєш шалені плани
І пірнаєш в рожеві мрії,
Залишаєш без слів позаду
Те, що ранком тебе не гріє.
Ти дивуєшся, плачеш, літаєш,
Зазираєш в глибини безодні,
Розумієш, що треба жити -
Не учора, не завтра - сьогодні.
Ти всміхаєшся першому снігу,
Ловиш гав, попутки і рибу,
І постійно шукаєш щось інше
Те, що зробить тебе щасливим.
Ти кумедно їсиш цукерки
І стабільно про щось забуваєш.
Ти лишаєш відкритим серце,
Але мало кого впускаєш.
Ну і, звісно, ж ти вмієш кохати
Так щоб ніжність ламала кордони.
Знаєш добре - в коханні лиш двоє,
Попри Всесвіт і заборони.
Ти є промінь у нетрях світу
Невід'ємна його частина
Ти є хаос і ти є світло.
Ти є космос, ти є Людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813015
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2018
автор: MariannaaaaDziatko