Присвячується коханому, що обожнює жовтий колір)
В жовтий колір небо синє я б тобі розмалювала,
І волошки при дорозі ще поспішно позбирала,
Умокнула кожну квітку в жовту фарбу від душі,
Щоб навколо, наче сонце, опустилось на лани.
Ти б гуляв серед пшениці, серед жовтих гір, степів,
Наче з нами завжди літо, відчуваєш тепло слів?
Застелила з позолоти на стежинці кожен слід,
Обернись - нема болота, навіть після довгих злив,
Все тому, що з нами промінь, що з кохання взяв свій шлях,
І у щасті проростає, наче в небі вільний птах,
Він скупається в турботі і сердечко пригорне,
Ти відчуєш у природі, що для тебе все живе.
Я для тебе ткаю зорі, щоб світили уночі,
І коли я є не поруч, щоб з тобою всі були,
Хай мелодії лунають, що ввібрали почуття,
Ноти також жовті стануть, в кожній з них живу і я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2018
автор: Galkka2