Поважною ходою осінь бродить,
Милується, любується здаля.
Тумани сині за собою водить,
Й радіє, як вбирається земля.
У золотому оксамиті ніжно,
Дріма самотньо, стежка у саду.
Цвіте там хризантема білосніжна,
Вдивляючись в ялину молоду.
Старезна груша , ніби зажурилась,
Що рано листя скинула із віт.
Злегка до дуба тихо прихилилась,
І слуха його шепіт стільки літ…
На вишні листя красне ще тріпоче,
Співа осінніх, затяжних пісень.
Ой, як же холоду вона не хоче,
А весну виглядає ніч і день.
04.11.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812610
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2018
автор: Валентина Рубан