Хизувалась верба, що іще вона гарна і пишна,
В ніжній зелені, ледь позолота снує.
Та осіння журба, всюди суща й розкішна
Грішну сповідь душі своїм щастям кує.
Хизувалась верба, хоч гілками схилилась
Та в рясному гіллі вітер сни колихав,
Хвиля віт голуба ще до сонця молилась
Щоб в осінній імлі її хтось покохав.
Хизувалась верба, що розкішне волосся
Її осінь-майстриня в смак колорувала.
Чи осіння мара, а чи просто, здалося,
Що цієї пори щасливішою стала.
Хизувалась верба, що усі в голих гіллях
А вона краща всіх, це здається, чи сниться?
Теплий сонячний день ночував в її мріях
Є надія, що там, зимувати лишиться.
02.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812362
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.11.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч