Хоч сонячно, а не привітно.
В моїм улюбленім саду.
Для себе, якось, непомітно,
Я подумки до Тебе йду.
Але мене Ти не стрічаєш,
Бо десь далеко забаривсь.
Мабуть мене й не пам»ятаєш,
Бо вже давно мені не снивсь.
Листок на землю впав легенько,
І притуливсь до моїх ніг.
Чи згадує Твоє серденько?
Чи може вже забути зміг.
А сонце любо так ласкає,
Цілує променем чоло.
Мене в печалі не пускає,
Мов їх ніколи й не було.
02.11.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2018
автор: Валентина Рубан