Люди не люблять зміни.
Навіть, як ті на краще.
Сунуть до нірок спини,-
Марна турбота нащо?
Лине життя поволі
Смерть десь не за горами.
Нащо лякати долю,
В дзвін калатати в храмі?
Мрії загнали в шпари.
Всі ж бо так роблять – норма.
Є диваки в отарі,-
Злість викликають чорну.
Клопоти їх не в радість.
Все – метушня пропащих.
Може з дитинства – в старість?
Може спокій, то й краще?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812268
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.11.2018
автор: Пісаренчиха