Другий шанс на життя

На  своє  вісімнадцятиліття,
Коли  горіла  остання  свіча,
Побажала  зупинку  серця.

Ніхто  ніколи  й  не  підозрював,
Що  в  її  блакитних  глибоких  очах
Ховається  така  химерна  мрія.

Посмішка  її,  немов  казкові  чари  -
Захоплюють  усіх  людей  навкруги,
А  вбивають  її  власні  думки...

Кулаками  психіку  її  руйнують,
Наскрізь  любов  прострілюють,
А  душу  крихку  ножем  ріжуть.

Як  міграціїні  птахи,  слова
Постійно  назад  вертаються  
І  не  дають  спокійного  життя.

Утекти  від  себе  не  можливо,
Лиш  від  душі  розчленованої
Людьми,  яких  ми  так  любимо.

Суіцид  немає  лиця  і  настрою,
Ховає  синяки  під  косметикою,
Та  посміхається  за  звичкою.

Він  забув  як  плакати,
Які  на  смак  сльози
Та  щасливі  хвилини.

Він  знеболювальне  вживає  :
Сигаретний  дим  поглинає
І  холодним  Віскі  запиває.

Він  має  очі,  як  лід,  крижані,
В  яких  бігають  гострі  ножі
І  очікуваний  прихід  його  смерті.

Повірте  мені  на  словах,
Що  суіцид  має  ім'я  -
Другий  шанс  на  життя...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812233
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.11.2018
автор: Alive corpse