Хто за себе і за нього,
який недотворив, недоспівав?
Була короткою нічна дорога
і розстрілу останній шал.
Невинні стрілися у небі,
недоля привела страшна,
а може і тепер літають
із помахом руки-крила.
Може їх диво-подарунком
неждана Муза прилетить,
із суму приготує трунок:
невидимих очей печальна мить.
Тепер розстріляні у Занебессі,
турботи наші бачать і жалі,
та клопоти у нас іще бувають
і означають – ми живі.
Живі з усіма печалями,
і радістю, з путами суєти,
вони – у вічності і понад нами,
за себе і за них – твори!
31.10.2018.-1.11.2018.
Картина із інтернету.
https://www.radiosvoboda.org/a/24887867.html
https://www.facebook.com/UkrInfProstir/videos/2234707846747981/UzpfSTEwMDAwMDkwMjQ5Njc5OToyNDc4ODA4MDEyMTU5MjU4/
https://www.radiosvoboda.org/a/29582023.html?fbclid=IwAR0x43U2RfIpe2qhhvBqIrHloedPcyW0cR4yz3OYEI4SIj9M1zKGKrBj3ac
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812222
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.11.2018
автор: Светлана Борщ