Ти була вільна й незалежна,
Бо був у тебе міцний тил…
Ти знала, хто тобі належить,
Не прикладаючи зусиль.
А з тих, хто в тебе закохався,
Ти пряла тонке полотно.
А він, бідака, не діждався,
Для тебе –це – усе одно…
Була ти вільна й незалежна,
Та пролетіли вже літа.
Летять у даль вони безмежну -
Відходить осінь золота.
Можливо ти ще схаменешся,
Руку протягнуту візьмеш.
І до кохання доторкнешся,
Яке закохане без меж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812058
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2018
автор: СЕЛЮК