На туманній дорозі

Наберу  у  кишені  туману,
І  піду,  попростую  туди,
Де  відкручені  сонячні  крани,
На  поверхні  святої  води.

Зупинятиму  птаха  і  звіра,
Десь  на  відстані  втрачених  тем.
Наші  фрази  подекуди  сірі,
А  подекуди  -  пахнуть  дощем.

Десь  насподі  пригаслих  історій,
Будуть  в  тиші  цвісти  маяки,
Надосінніх  сумних  алегорій,
По  яких  прокотились  вовки.

Буде  іскра  малесенька  тліти,
Що,  надпивши    незайману  синь,
Ще  заїде  у  росяне  літо,
Надблакитний    усміхнений  кінь,
Що  по  сивій  дорозі  туману,
Можна  теж  прокладати  сліди,
До  відкручених  сонячних  кранів,
На  поверхні  святої  води…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811941
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.10.2018
автор: Стяг