Себе шкодуйте, коли час даремно губите,
В пустих розмовах зріють паростки біди,
Та не шкодуйте часу тим, кого ви любите,
Бо з вами поруч бути їм не назавжди!
Як осінь зрошує сади дощами пізніми,
А потім білим снігом розціловує,
Зрошайте їх серця словами ніжними,
Адже вам ні копійки це не коштує!
Частіш засвідчуйте любимим, що кохаєте -
Звиваються підозри, мов вужі,
Та лиш тоді, коли це відчуваєте,
Коли ці почуття є від душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2018
автор: Протоієрей Роман