Без питань й таємниць…Все відкрито від нині,
Навіть нерви оголені наче дерева,
Ми звалились з небес, на покоси, безсилі…
Сліпу віру в стосунках тримати не треба.
Знов зачеплюсь думками за спогади давні,
Із минулого встану, як з колін, в повний зріст,
Хай прочинені гупають серденька ставні,
Я у тексті кохання, зредагую весь зміст!
Не мовчи…Відгукнись…Прошепчи, як нам бути,
Я ж Тобі на майбутнє, видав щастя-ключі.
Все прийму без образ…Без прокльонів...Ми ж люди…
Будь хоч раз вже відверта, щось скажи…Не мовчи!
Все в стосунках нове…Крім кохання напевно…
Про тривоги душевні я давно розказав,
Так реве по ночам грішна пристрасть сердечна,
Що з цим буде коханням, я не відаю й сам.
Сон не мій уночі…Почуття, як не справжні…
Ще й ця спрага душевна…Помолюся богам!
Закриваю в душі, щастя двері та ставні,
І вірші знов читаю, нічним, сонним садам.
Не мовчи…Відгукнись…Прошепчи, як нам бути,
Я ж Тобі на майбутнє, видав щастя-ключі.
Все прийму без образ…Без прокльонів...Ми ж люди…
Будь хоч раз вже відверта, щось скажи…Не мовчи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2018
автор: Ярослав Ланьо