Блідий янгол п’є кров молодих вишень
Вітер зриває з хмар місячних вовків
У сон поринає сова, що розмовляє
із плечем монаха.
А я чекаю
На твій голос,
Коли він розтане під моїм язиком
Піснею лункою
наче величезне колесо бачення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811805
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2018
автор: Immortal