Згусти плазми від чужих турбот
Витискають, часом, сво́є і потрібне.
У зневірі люди ки́дають в проміння
Сво́ї напасті і драми із чорнот
...І хто їх чує, бачить – теж страждають, бідні.
Так було завжди і буде: люди кличуть
Всіх і все що порятує фейєрично...
28.10.18р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811640
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.10.2018
автор: Юхниця Євген