Що це, в дідька, – згуба, самострата –
втяти те, чим бог нагородив?
Тішать, мов яєчка – зір кастрата, –
зародки нової бороди!
В голові без неї – порожнеча.
Мов з-під рук рвонули ходунки.
Вирок метеором проженеться:
в БОРОДІ снують якраз думки!
Бігають собі по лабіринтах,
ніби в нетрях терну – горобці.
Де схопити встиг якусь – бери там!
Хай собі цвірінькає в руці.
Хай росте із неї радість ратна –
добре лан угноєний вродив!
Викують з «кастрата» – Калістрата*
паростки нової бороди!
Схлипне: «Не моя у тім вина.
Просто дуже чухалась вона...»
* Калістрат – чоловіче ім'я (з дав.грец. – «вродливий воїн»).
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811599
Рубрика:
дата надходження 28.10.2018
автор: Олександр Обрій