Думки-птахи

Я  долю  шила  рівними  хрестами,
Бо  так  навчила  ненька  вишивать…
І  діти,  й  внуки  вже  повиростали,
Душа  ж  моя  ще  сонячно-жива.

Й  думки-птахи  у  голові  кружляють:
Яке  ж  коротке  це  людське  життя!
Уже  й  гніздечко  діти  залишають,
Я  й  не  намилувалась  до  пуття.

У  кожного  в  житті  своя  дорога,
У  просторі,  у  часі  –  свій  політ:
Хтось  прожива,  мов  за  дверима  в  Бога,
А  хтось  страждає,  мов  прив’ялий  цвіт.

І  розмах  крил  у  кожного  теж  різний  –
Не  всі  спроможні  досягти  мети.
В  часи  ж  життєві,  часто  досить  грізні,
Так  хочеться  і  правнуків  зростить!

Немає,  знаю,  особливих  формул,
Як  молодість  до  віку  зберегти,
Я  ж  молитвами,  щирими,  по  формі
Благатиму  Отця  допомогти.
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811578
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2018
автор: Ганна Верес