Осінь така своя,
Осінь така тутешня.
Вкрилась думок земля
Листом подій та звершень,
Стихли рої потреб,
Зникла квапливість дії.
Дощ затяжний іде.
Вітер до скронь черствіє.
Сум відпускати в такт
З ливнем гучним так легко –
Мокромінорний лад
Серце диктує вперто.
Звуки вечірніх чар
Блудять порожнім сквером.
Рано темніє – жаль,
Треба додому. Треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811410
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2018
автор: Серафима Пант