І виростають уже хвостик і ріжки.
Уподібнюємось до чортика трішки.
А в душі, душі... яка каламуть.
Тиші і спокою шукає кожен, мабуть.
Та де ж їх знайти?
І як спокійно дивитись
На увесь цей трам-тара-рам?
А може нам вже всеодно,
Невже ідемо всі на дно?
Корабель державний
Подає сигнал SOS у Вселенну!
І... відчуваєм силу незбагненну.
Вона дається нам згори.
Лише твори, будуй, живи!
Живи в любові.
Ми люди чудові,
Поки не вчепив нас лихий.
В образі Ангела
Диявол ширяє.
Ось тут, тут десь літає.
І тут вже не до спокою.
Не спи!
Душу рятуєм дорогою ціною.
Ціною життя?
О, скільки пішло їх уже
В небуття.
А, що те небуття
Вже спокійне життя?
А хто його зна,
Коли наших душ
Вже порожня казна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2018
автор: яся