[i]Не Ванга я, то ж, повторюся
за звичкою в годині " help " :
як би то знати наперед,
де упаду і де спіткнуся.
Тоді б усі подушки світу
покидав уздовж лінії життя,
та вже не має вороття.
І знов конфуз, і знов скрипіти
почали нерви...Але цить.
Укотре взяти себе в руки,
щоб з того горя вигукнути :
- Гляди, яка прекрасна мить ![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811151
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.10.2018
автор: Мандрівник