Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810631
Дощем осіння туга нагадала,
його, напевно, відчувала:
летіли хмари в далечінь,
лишаючи землі по собі тінь.
Потужна хмара вороння -
неначе зграя неземна,
ледь пробивались промені
поодинокі, осяйні.
Летіли хмари над горами,
над полонинами і над лісами,
над морем гір безкрайніх вдалині,
верхи ховаються в імлі.
Верхи з вітрами гомонять,
наче хочуть звістку передать,
але самі є звісткою життя,
так мить землі себе лила.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812341
24.09.2018.
Світлини Калини Шпанюк-Мельничук:
“Вчорашні хмари щось таки знали.
Туга осіння проливним дощем про себе нині нагадала”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2132060423716430&set=pcb.2132063680382771&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811081
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2018
автор: Светлана Борщ