Зустріч із стрийком, або Книжкова толока в Стрию.
Всім доброго часу! Сьогодні поділюся із вами розповіддю про те, як 19-20 жовтня року Божого 2018 в місті Стрию минула «Книжкова Толока», а позаяк я молодий і нетолерантний автор, то можу писати про все, що хочу, бо сам собі пан. Оскільки думки учасників розділилися на два протилежні полюси, то я буду бігати від мінуса до плюса і навпаки. Цей опис не є об’єктивним. Це лише моя суб’єктивна «реальність».
Моя Стрийська книжкова толока розпочалася з дороги. Проїзд в один кінець вартує 50 гривень. Сума не надто велика (як вартість кави), але по кишені вона б’є, якщо ви так само, як і я, будете ганяти туди-сюди. Назагал дорога – це легкий етап.
Я б і автоспином чкурнув, якби мав більше часу. Проте хотілося б наголосити на тих поважних авторах, які перлися в Стрий з інших міст. Машина таки хоче пити, а погодувати її недешево. Зрештою і сам автор є звичайним смертним і має такі потреби, як і всі.
Перший мій виступ мав відбутися і відбувся в школі №4. Довелося працювати з учнями 10 класу. Так, так… Вам не здалося. Саме працювати(!) Провести урок не така і легка справа. Я ж, звісно, вирішив зірвати урок і поруйнувати стереотипи про письменників. Думаю, мені це вдалося на славу. Це не увінчалося масовим продажем книг, але два примірники збірки «триКУТник» таки залишилися в стінах школи. Цікаво, що спочатку першу збірку довелося подарувати, а далі її таки купили. Це містична і загадкова історія, але якось так… Взагалі, цей подарунок для школи був дуже навіть доречним, оскільки, як виявилося, годували нас в шкільній їдальні вчителі за свої кошти.
А далі про історію другої книги, яку купила мила дівчинка, яка також зробила селфі з подругою. Мені було весело спілкуватися з молоддю і я впевнений, що ці діти або змінять Стрий, або втечуть з нього подалі… Так, так, я додам сарказму і не буду підмальовувати. Що поробиш?! Вже такий, як є!
Наступним заходом мав бути виступ в грузинському кафе, рекламу якого не робитиму, оскільки ці люди навіть не знали, що у них має бути якийсь захід. Грузинських делікатесів я не скуштував, оскільки всі дружньо перейшли в «Народний дім». Тут я разом з іншими авторами мав можливість представити свої твори. Людей не було багато, але тут було затишно. А ще мені подарували книгу з промовистою назвою «Людина…чи живе по смерті?» Надіюся, це не натяк або знак долі.
Проте, якщо серйозно, то книга таки вартісна і вартує, щоб про неї говорили. Вдячний за презент внучці Йосифа Коника.
Після презентації продав три книги і по підсумках дня відбив свої покатушки в Стрий.
Але не будемо про сумне…. Тому далі розповім стисло про другий день, який став для мене днем зустрічі з друзями та знайомими. А ще був виступ, на який я думав забити, але пан Іван підкоригував ситуацію.
Друкуючи ці букви, я неодноразово задумувався над тим, якого ж милого певні люди тягнуть на собі ті книги на продаж і взагалі - для чого їм та література? Чому вони витрачають свої кошти і сили на майбутнє, якого вони, можливо, і не побачать?! І взагалі, де той стрийко?
Піду я на програму «Чекай мене». Можливо, вона прискорить зустріч з дядечком…
З повагою, Богдан Кухта
21.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2018
автор: Kukhta Bohdan