Пахне дитинством солодка духмяна скоринка.
Жар із печі малює на стінах химери.
Лоскоче вусами житня дозріла стеблинка.
Стіл застелений чистим біленьким папером.
Бабуся виймає хліб, щоб остиг. Вискладує.
Гарячий не дає їсти. Каже, не можна.
Сама печу хліб. А ті миті і досі згадую.
Пахне дитинства луною у серці кожнім.
Сонце призахідне холод осінній багрянить вже.
Вийду на вулицю - пахне хлібом і дивом.
Він гріє руки, у груди дихає гаряче.
Й серце наповнює трепетом ніжно - щасливим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810925
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.10.2018
автор: Поцілована Сонцем