Солдатка

Їх,  люблячи,  солдатками  назвали,  
А  це  важливо:  смакувать  любов
Тоді,  коли  навколо  бід  навала,
Вона  ж  –  з  коханим,  а  над  ними  –  Бог!..
 «Солдатка»,  –  хтось  занадто  грубо  кине,
Вкладаючи  в  це  слово  інший  зміст,
Не  знаючи,  як  важко  її  спині,  
Нести  незрозумілу  чорну  злість.
Солдаткою  її  й  життя  назвало
І  ношу  жінці  нелегку  дало:
Синочка  (плід  кохання).  Хто  те  знало,
Яке  кохання  поміж  них  було.

Вони  ж  служили  разом  у  Донбасі,
Ба,  боронили  край  від  москалів…
Війна  щодня  їм  корчила  гримаси,
Та  вірними  були  вони  землі.
Й  кохання  несподіване  і  чисте
Їх  запросило  під  своє  крило…
(З  очей  сльозинки  срібні,  мов  намисто
Вниз  покотились…)  Ой,  було  ж…  Було…

Та  щастя  їх  чомусь  було  коротке,
Не  мало  воно  й  штампа  в  паспортах…
Для  неї  був  не  зовсім  замкомроти…
Синок  на  нього  схожий  підростав…

Поліг  той  командир  на  полі  бою,
У  спадок  їй  залишив  малюка…
Вона  ж  живе  із  сином,  фото  й  Богом,
Ростить  для  України  вояка!
18.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810841
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.10.2018
автор: Ганна Верес