У повітрі стає тісно,
то летять птахи на південь...
Я дивлюсь, спостерігаю
і удачі їм бажаю...
Залишились горобці,
і синички молодці,
ще й вівсяночки малі,
і повзлики чарівні...
Гучний посвист "сітт, сітт, сітт",
чимось схожий на "привіт"...
А ще диво-костогриз,
лиш уважно придивись,-
на горобчика він схожий
і такий же невгамовний...
І мала золотомушка *
жовто,чи червоногрудка,
що найменша від усіх,
маса її лиш грам шість...
І вівчарик - ковалик,
теж найменший із птахів,
його спів: "тень-тинь-тянь-тень"
чутно всюди кожен день,
як удари молоточка:
риска-точка,риска-точка...
Як поглянуть навкруги,-
ще й мисливські є птахи:
глухарі,дрохви,деркачі,
чути їх вдень і вночі,
все на лузі, біля річки,-
міцні лапки, гострі зубки...
Та найбільш усе ж ворон,-
у них свій є раціон,-
все збирають у дворах,
на дорогах і в верхах,
рвуть горіхи тут і там,
бува роблять й та-ра-рам,
легко ходять по дорозі,-
і в тепло,і в час морозів,
їм нема куди спішить,
бо ж не гірко і тут жить...
У повітрі тіснота,-
уже зовсім не густа,
бо все менш стає птахів,
може Бог то так велів...
Будем ждати до весни,
як повернуться птахи,
будем їх спостерігати,
і по змозі помагати...
*золотомушка це - корольок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810812
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.10.2018
автор: геометрія