Тишком-нишком, крадькома,
Ніжками навшпиньки.
Йду туди, куди нема
Жодної стежинки.
Роззираюсь навкруги
І питаю в тіні –
Де ж це опинились ми,
Сонні і невпинні?
Що чекаємо знайти?
Головне – навіщо?
Та продовжуємо йти –
Шукачі ми ті ще…
Сонце сіло, ніч прийшла.
Світло раптом зникло.
Зникла й тінь…. Піду сама…
Я до цього звикла.
Лариса
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2018
автор: Лариса Сорокіна